ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 1840/3705/18
адміністративне провадження № К/9901/69160/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.А.
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Приватного підприємства "Кролевець Агро-Лан"
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді Соп`яненко О.В.)
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді Перцової Т.С., суддів Спаскіна О.А., Жигилія С.П.)
у справі №1840/3705/18
за позовом Приватного підприємства "Кролевець Агро-Лан"
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача "NIBULON S.A.",
про визнання дій протиправними.
I. РУХ СПРАВИ
1. Приватне підприємство "Кролевець Агро-Лан" (далі - ПП "Кролевець Агро-Лан") звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправними дії службової особи відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Міністерства юстиції України) старшого державного виконавця Сіренко Сергія Володимировича щодо вимог надання інформації викладеної у запиті №55583162/20.1-4/23 від 03 вересня 2018 року.
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі ПП "Кролевець Агро-Лан" з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 грудня 2017 року Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчий лист про визнання та на надання згоди на виконання рішення апеляційної колегії Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Компанія РАЙЗ" на користь компанії "NIBULON SA" боргу в сумі 17 536 000 доларів США.
5. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 22 січня 2018 року відкрито виконавче провадження
6. Державним виконавцем вживались заходи з метою виявлення майна та коштів, що належать боржнику, в ході яких встановлено наявність дебіторської заборгованості. Однак, від органів ДФС не надійшло інформації стосовно суб`єктного складу боржників, не надана така інформація і боржником.
7. Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Сіренком С.В. 3 вересня 2018 року направлено запит №55583162/20.1-4/23 ряду суб`єктів, у тому числі і на адресу позивача.
8. У запиті державний виконавець вимагав протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту надати до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відомості про належне Приватному акціонерному товариству "Компанія Райз" (попереднє найменування - Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (код ЄДРПОУ 13980201) майно, що перебуває у позивача, та майно чи кошти, які позивач повинен передати Приватному акціонерному товариству "Компанія "Райз"; протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту подати до Відділу примусового виконання рішень Департаменту письмові пояснення щодо підстав і строків її виникнення та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів.
9. Вважаючи дії старшого державного виконавця Сіренка С.В. щодо направлення запиту протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вказаний вище запит на адресу позивача державним виконавцем направлено правомірно та в межах наданих йому повноважень, при цьому не порушено прав позивача.
11. Зазначив, що державний виконавець має право витребувати відомості, необхідні для вчинення виконавчих дій, в тому числі і відомості про майно боржника, що знаходиться у третіх осіб, або має бути передано від цих осіб боржнику і на яке може бути звернено стягнення.
12. Суди не погодилися із твердженнями позивача про порушення державним виконавцем територіальних обмежень при направленні запиту, мотивуючи це тим, що Департамент ДВС Міністерства юстиції України є самостійним структурним підрозділом Міністерства юстиції України, тобто центрального органу влади, а отже його компетенція поширюється на всю територію України.
13. При цьому, апеляційний суд в своєму рішенні наголосив, що запит державного виконавця не є виконавчою дією або заходом примусового виконання рішення, а тому відповідач, складаючи та направляючи на адресу позивача вказаний запит, діяв з метою розшуку майна боржника на виконання вимог статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій. Вважає, що оскаржувані рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
15. Наголошує на неправомірності висновків апеляційного суду, що направлення вимоги про надання інформації не є виконавчою дією, оскільки не стосується вжиття заходів примусового виконання рішень.
16. При цьому, посилаючись на частину третю статті 13 Закону №1404-VIII, скаржник зазначає, що всі дії виконавця вчинені під час здійснення виконавчого провадження, є виконавчими діями без винятків.
17. Скаржник вважає, що законом передбачено право державного виконавця отримувати необхідну йому інформацію щодо майна, рахунків, доходів та коштів боржника лише у органах та установах, визначених чинним законодавством, що в свою чергу, суперечить висновку судів попередніх інстанції про те, що відповідач направляючи спірну вимогу діяв з метою розшуку майна.
18. Крім того, скаржник акцентує увагу на тому, що він не є стороною виконавчого провадження або особою, яка залучалася до проведення виконавчих дій, що свідчить про протиправність вчинення державним виконавцем виконавчих дій стосовно нього, а саме направлення йому запиту.
19. Також, стверджує про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, відповідно до яких, відповідачем не було порушено територіальної юрисдикції при надісланні цього запиту.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
21. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
23. Статтею 10 Закону №1404-VIII визначено перелік заходів примусового виконання рішень, а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
24. Згідно з частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.