ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 461/6602/15-а
адміністративне провадження № К/9901/12002/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Львіської обласної історико-просвітницької правозахисної організації "Меморіал" на постанову Галицького районого суду м. Львова від 03.08.2016 (суддя - Юрків О.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 (судді - Богаченко С. І., Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі за позовом ОСОБА_1, Львівської обласної історико-просвітницької правозахисної організації "Меморіал" до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвиток нерухомості", Курія Львівської Архиєпархії Української Греко-Католіцької Церкви, Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації, Державне підприємство "Український регіональний спеціалізований науково-розвідувальний інститут "Укрзахідпроектреставрація", про визнання протиправними та скасування ухвали і наказу,
встановив:
У червні 2015 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили визнати протиправними та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 09.09.2010 №3919 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Розвиток нерухомості" місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1" та наказ департаменту містобудування Львівської міської ради від 24.10.2013 №380 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток нерухомості" багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (перша черга) на АДРЕСА_1 зі знесенням існуючих будівель".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2008 між ПП "Акватер" (продавець) та ТОВ "Розвиток нерухомості" (покупець) укладено договори купівлі-продажу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані в реєстрі за №401, №402, №403, а саме: будівель загальною площею 341,8 кв.м: приміщення котельні, площею 152,7 кв.м., приміщення гаражу, площею 45,6 кв.м., приміщення стерилізаційної, площею 143,5 кв.м.; двох гаражів загальною площею 122,7 кв.м.; будівель загальною площею 88,5 кв.м.: службового приміщення водіїв, площею 29,5 кв.м., складу, площею 35,2 кв.м., овочесховища, площею 23,8 кв.м.
Ухвалою Львівської міської ради від 09.09.2010 №3919 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Розвиток нерухомості" місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ", погоджено зазначеному Товариству місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4500 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування житлового та офісного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, за функцією - землі змішаного використання (земля комерції та землі житлової забудови).
Ухвалою Львівської міської ради від 30.05.2013 №2377, зі змінами внесеними ухвалою Львівської міської ради від 27.06.2013 №2497, ТОВ "Розвиток нерухомості" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4500 га (кадастровий номер 4610136600:04:001:0015) на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування житлового та офісного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі змішаного використання (землі комерції та землі житлової забудови).
29.07.2013 між Львівською міською радою та ТОВ "Розвиток нерухомості" укладено договір оренди землі, згідно з яким останньому надано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,4500 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового та офісного комплексу.
Наказом департаменту містобудування Львівської міської ради від 24.10.2013 №380 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ "Розвиток нерухомості" багатоквартирного житлового будинку з добудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (перша черга) на АДРЕСА_1 з знесенням існуючих будівель", затверджено містобудівні умови та обмеження на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю "Розвиток нерухомості" багатоквартирного житлового будинку з добудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом (перша черга) на АДРЕСА_1 з знесенням існуючих будівель.
18.11.2013 ТОВ "Розвиток нерухомості" зареєструвало в управлінні дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України декларацію про початок виконання будівельних робіт за №ІУ083133220369.
Не погодившись зі спірними ухвалою та наказом, вважаючи їх протиправними, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що оскаржувані ухвала та наказ порушують морально-етичні засади, прийняті без врахування того, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться пам`ятка історії та архітектури - Український шпиталь Народної лічниці імені Митрополита Андрея Шептицького ХVІІІ століття, 1938 року.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 03.08.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані наказ та ухвала прийняті з дотриманням норм та процедури чинного законодавства, вичерпали свою дію шляхом їх виконання, а також, не порушують прав та інтересів позивачів, оскільки такі не є власниками чи користувачами об`єктів, які знаходяться на відповідній земельній ділянці.
З рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився позивач - Львівська обласна історико-просвітницька правозахисна організація "Меморіал", звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обгрунтування касаційної скарги посилалась на те, що суди не в повній мірі встановили дійсні обставини справи, не дослідили належним чином докази, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків та ухвалили рішення, які підлягають скасуванню.
Зокрема посилалась на те, що суди дійшли помилкових висновків, що оскаржувані ухвала і наказ вичерпали свою дію; не врахували, що на спірній земельній ділянці знаходиться пам`ятка історії та архітектури, яка з усіма її складовими підлягала охороні відповідно до чинного законодавства.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:
"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.".