ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа №635/3244/17
адміністративне провадження №К/9901/24043/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - управління ПФУ) на постанову Харківського районного суду Харківської області від 3 серпня 2017 року у складі судді Бобко Т.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко З.О. (головуючий), суддів: Калиновського В.А., Бондара В.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У червні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом у якому просила:
1.1 - визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні їй перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та скасувати рішення управління ПФУ №850623 від 15 березня 2017 року та рішення №бн від 7 квітня 2017 року;
1.2 - визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку щомісячного довічного утримання за грудень 2016 року та обмеження щомісячного довічного грошового утримання граничним розміром 10200 грн за період з 1 січня 2017 року по 5 січня 2017 року;
1.3 - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 90%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання - з 23 вересня 2016 року, виходячи із розміру її заробітної плати станом на вересень 2016 року - 26849,17 грн на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №03-54/34 від 3 березня 2017 року, а з 1 грудня 2016 року, виходячи із розміру її заробітної плати станом на грудень 2016 року - 29626,67 грн, на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №03-54/41 від 10 березня 2017 року, без обмеження граничного розміру.
2. Харківський районний суд Харківської області постановою від 3 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, позов задовольнив.
Визнав протиправною відмову управління ПФУ у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахування суми матеріальної допомоги на оздоровлення та стажу роботи з врахуванням навчання за денною формою у вищих юридичних закладах.
Визнав протиправними дії управління ПФУ щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного утримання за грудень 2016 року та обмеження щомісячного довічного грошового утримання граничним розміром 10740 грн за період з 1 по 4 січня 2017 року.
Рішення управління ПФУ №850623 від 15 березня 2017 року, №б/н від 7 квітня 2017 року, розпорядження управління ПФУ №850623 від 8 грудня 2016 року - скасував.
Зобов`язав управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 90 %, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання - з 23 вересня 2016 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 26849,17 грн на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №03-54/34 від 3 березня 2017 року, а з 1 грудня 2016 року, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді - 29626,67 грн, на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №03-54/41 від 10 березня 2017 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що половина строку навчання в юридичному закладі підлягають включенню до стажу роботи позивача, що дає право на призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, суди зазначили, що у разі зміни розміру грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді (у тому числі у зв`язку з збільшенням розміру мінімальної заробітної плати), в обов`язковому порядку підлягає перерахунку також і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження його граничного розміру. Тобто при зміні з 1 грудня 2016 року розмір суддівської винагороди судді місцевого суду, зміні підлягає і щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке визначається у певних відсотках від зміненого 1 грудня 2016 року грошового утримання працюючого судді.
Також суди вважали, що обмеження позивачу щомісячного грошового утримання граничним розміром 10 740 грн за період з 1 по 4 січня 2017 року є протиправним.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 ОСОБА_1 з 29 березня 1993 року по 19 жовтня 1999 року працювала на посаді судді Гайсинського районного суду Вінницької області, з 21 жовтня 1999 року по 31 березня 2004 року працювала суддею Хмельницького міського суду Хмельницької області, а з 5 квітня 2004 року по 19 вересня 2016 року працювала суддею Апеляційного суду Харківської області.
3.2 Позивач має стаж роботи 25 років 10 місяців 01 день, звільнена з посади судді апеляційного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року №1515-VIII.
3.3 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та з 23 вересня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 86% грошового утримання судді на відповідній посаді.
3.4 Пенсійним органом позивачу виплачується щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86% грошового утримання судді на відповідній посаді з урахуванням її стажу на посаді судді 23 роки 02 місяці 18 днів, а не стажу роботи 25 років 10 місяців 01 день. Крім того, пенсійним органом при розрахунку щомісячного довічного утримання не врахована сума матеріальної допомоги на оздоровлення.
3.5 3 та 10 березня 2017 року позивач звернулася до управління ПФУ з заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення згідно довідок про заробітну плату №03-55/34 від 3 березня 2017 року та №03-55/41 від 10 березня 2017 року, виданих Апеляційним судом Харківської області.
3.6 Рішеннями управління ПФУ №850623 від 15 березня 2017 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно її заяв від 3 та 10 березня 2017 року з посиланням на положення статті 133 Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VІ), згідно якого в суддівську винагороду не враховується матеріальна допомога.
3.7 6 березня 2017 року позивач звернулася до управління ПФУ з заявою про перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання та зарахування до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання періоду навчання з 1 вересня 1975 року по 31 травня 1980 року в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка.
3.8 Рішенням управління ПФУ №850623 від 15 березня 2017 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно її заяви від 6 березня 2017 року з посиланням на положення розділу ІХ статті 137 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VІІІ), згідно якого до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання не зараховується навчання у вищих юридичних закладах.
3.9 Рішенням управління ПФУ №б/н від 7 квітня 2017 року позивачу повторно відмовлено в здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та зарахуванні до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду навчання у вищому юридичному закладі згідно її заяви від 27 березня 2017 року.
3.10 Уважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася до суду з позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення судів та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги зазначив, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому не входить і до складу щомісячного довічного грошового утримання судді. Також вважає, що до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання не зараховується навчання у вищих юридичних закладах.
Крім того, звертає увагу на те, що з 1 січня 2017 року максимальний розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці не міг перевищувати 10 740 грн.
5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
7. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. За приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
9. Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
У інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
10. Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 7 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI).
11. За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, (у редакції, що діяла на час подання позивачем заяви про відставку), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
12. Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
13. Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, (у редакції, чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
14. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон №2862-ХІІ).
15. Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
16. Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
17. Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
18. Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 4 місяці 15 днів).
19. Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, є неправомірним.
20. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 6 березня, 19 червня 2018 року, 28 листопада 2019 року (справи №№308/6953/17, 243/4458/17, 428/3117/17, відповідно).
21. Враховуючи вищенаведене, суди дійшли вірного висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді, зараховується половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
22. Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про врахування при розрахунку довічного грошового утримання, матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки вона є складовою заробітної плати з якої сплачено страхові внески, то колегія суддів Верховного Суду вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.