ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 520/6837/19
адміністративне провадження № К/9901/27122/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/6837/19
за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Харківській області до приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про накладення арешту на кошти та інші цінності,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Бадюков Ю. В.) від 26 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Подобайло З. Г., Бартош Н. С., Ральченко І. М.) від 05 лютого 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2019 року Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 23 вересня 2019 року, просило:
- накласти арешт на кошти та інші цінності приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", код ЄДРПОУ 24481702, у розмірі 9321970,65 гривень, що знаходяться в банку.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" станом на 03 липня 2019 року має податковий борг на загальну суму 9783670,65 грн., а правомірність визначення податкових зобов`язань підтверджується вимогою від 06 лютого 2019 року за № 7323-58.
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, залишено без задоволення адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про накладення арешту на кошти та інші цінності.
4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 19 жовтня 2020 року ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та встановлено строк для подання відзиву.
6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у письмовому провадженні.
7. Станом на час розгляду справи відзив до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення до суду з цим позовом слугувало те, що відносно підприємства прийнято податкову вимогу форми Ю від 06 лютого 2019 року № 7323-58, яка надіслана засобами поштового зв`язку та отримана повноважним представником.
9. 07 лютого 2019 року прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 7323-58.
10. Відповідно до вимог ст. 88 Податкового кодексу України податковий орган вручив керівництву ПрАТ "Харківський коксовий завод" 27 березня 2019 року лист від 26 березня 2019 року № 15053/10/20-40-58-07-09 про самостійне визначення переліку ліквідного майна, яке може бути описане.
11. За результатами розгляду листа Головного управління ДФС у Харківській області від 26 березня 2019 року № 15.053/10/20-40-58-07-09 щодо виділення майна для передачі у податкову заставу та за результатами співбесіди, яка відбулась 27 березня 2019 року, керівництвом ПрАТ "Харківський коксовий завод" листом від 27 березня 2019 року № 337 передано у податкову заставу залишки запасів "коксовий горішок" у кількості 554,387 т, балансова вартість якого складає 3161339,28 грн., про що податковим органом оформлено акт опису майна від 27 березня 2019 року. (а. с. 72).
12. В підтвердження відсутності права власності на інші ліквідні активи, які можливо передати у податкову заставу та використати як джерело погашення податкового боргу ПрАТ "Харківський коксовий завод" надало постанову про арешт майна боржника від 30 травня 2018 року ВП № 56502297. Арешт на майнові активи підтверджено витягом з реєстру обтяжень рухомого (39 обтяжень) та нерухомого майна.
13. Також судами встановлено, що контролюючий орган у позовній заяві зазначив, що податковий борг підприємства частково забезпечено активами (сума боргу 9783670,65 грн., описано 3161339,28 грн.).
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що позивачем до матеріалів справи не надано достатніх та допустимих, належних та достовірних доказів, які свідчили б про вчинення дій щодо встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов`язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу, визначення дебіторської заборгованості платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу.
15. Також суди зазначили, що в порушення п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, в матеріалах справи відсутні докази відсутності майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Так, з метою встановлення права власності на майнові активи платника податків до дати звернення до суду позивачем не зроблено запити до відповідних установ про наявність зареєстрованих за платником податків транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень. Відповідна інформація до суду позивачем не надана.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
17. Зокрема, скаржник зазначив, що судами не враховано фактичні обставини справи та не надано належної оцінки правовій позиції ГУ ДПС у Харківській області, а такі дії судів суперечать положенням Кодексу адміністративного судочинства України стосовно прийняття судового рішення за наслідками всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
18. Скаржник зазначив, що контролюючим органом в повному обсязі було доведено відсутність у платника податків майна, балансова вартість якого була б достатня для погашення податкового боргу та контролюючим органом було надано суду належні та допустимі докази.
19. Також, скаржник зазначив про помилковість посилання судів попередніх інстанцій на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 27 листопада 2018 року у справі № 820/1929/17 та від 25 червня 2019 року у справі № 826/6657/18, оскільки об`єктивні обставини та предмет спору зазначених справ відрізняється від обставин справи та предмету спору у цій справі. При цьому скаржник зазначив, що доведення наявності підстав зазначених у п. 94.2 ст. 94 ПК України не входить у предмет доказування у справах за позовами про застосування арешту коштів у порядку пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, про що свідчить правова позиція Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № 804/16038/14.
20. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
22. Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
23. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 06 листопада 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених ст. 328 КАС України.
24. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються ст. 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеного цим Кодексом.
25. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами ст. 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
26. Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.