ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/16079/14
адміністративне провадження № К/9901/43968/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Опіка"
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року (колегія у складі суддів Данилишина В.М., І.А., Келеберди В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (колегія у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г.)
у справі №826/16079/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Опіка" в інтересах Корпоративного пенсійного фонду "Стирол"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Причорномор`я" Ліхопека Дениса Павловича, Національного банку України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 20.10.2014 ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "ОПІКА" пред`явило позов до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності щодо неповернення Корпоративному пенсійному фонду "СТИРОЛ" пенсійних активів у розмірі 2 220 867, 62 грн, розміщених у відкритому акціонерному товаристві "Комерційний банк "Причорномор`я" згідно з договором про банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків № 4-7/10-2006 від 04.07.2006 та зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути корпоративному пенсійному фонду "СТИРОЛ" пенсійні активи.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015, адміністративний позов залишено без розгляду.
3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "ОПІКА" задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
5. 04.04.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року. У касаційній скарзі скаржник просив скасувати зазначені рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2017 відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Опіка" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017.
7. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
8. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М.М., судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26.06.2019 № 854/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
12. 27.10.2020 суддею Стрелець Т.Г. з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, статтю 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини заявлено про самовідвід від розгляду зазначеної справи. Заява про самовідвід мотивована тим, що суддя Стрелець Т.Г. входила до складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України, яка приймала ухвалу по справі № 826/16079/14 від 13.04.2016. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2020 задоволено заяву судді Стрелець Т.Г. про самовідвід, відведено суддю Стрелець Т.Г. від розгляду справи № 826/16079/14.
13. Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кравчук В.М., судді Єзеров А.А., Стародуб О.П.
14. Національний банк України заявляв клопотання про розгляд справи за участі сторін, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.07.2006 між ВАТ "КБ "Причорномор`я" та Корпоративним пенсійним фондом "Стирол", від імені та в інтересах якого на підставі договору про управління активами №У2 від 18.01.2005 діяло ТОВ "Компанія з управління активами "АЙ К`Ю-ТЕХНОЛОДЖІ", укладено договір про строковий банківський вклад з щомісячною виплатою відсотків №4-7/10-2006 (далі - Депозитний договір).
16. За умовами Депозитного договору, ВАТ "КБ "Причорномор`я" прийняв від КПФ "Стирол", від імені якого діяло ТОВ "КУА "АЙ К`Ю-ТЕХНОЛОДЖІ" на зберігання вклад у розмірі 600000,00 грн. під 16,75% річних строком до 09.07.2007.
17. 09.07.2007 у відповідності до додаткової угоди №1 до Депозитного договору, строк Депозитного договору продовжено до 15.07.2008, а процентна ставка зменшена до 16,5% річних.
18. 15.07.2008 у відповідності до додаткової угоди №2 до Депозитного договору, строк Депозитного договору продовжено до 17.07.2009, а процентна ставка збільшена до 18,5% річних.
19. 22.07.2008 у відповідності до додаткової угоди №3 до Депозитного договору сума депозиту з 22.07.2008 збільшена до 2040000,00 грн.
20. 23.12.2008 листом №12/65 КПФ "Стирол" в особі ТОВ "КУА "АЙ К`Ю-ТЕХНОЛОДЖІ" звернулося до ВАТ "КБ "Причорномор`я" з вимогою надати частину вкладу у розмірі 500000,00 грн. на операції, які пов`язані з виконанням зобов`язань недержавного пенсійного фонду.
21. 12.01.2009 ВАТ "КБ "Причорномор`я" листом №1/5/2 на підставі п.2 постанови Національного банку України від 04.12.2008 №413 відмовлено в достроковому поверненні частини вкладу.
22. 16.01.2009 листом №1/13 КПФ "Стирол" в особі ТОВ "КУА "АЙ К`Ю-ТЕХНОЛОДЖІ" повторно звернулося до ВАТ "КБ "Причорномор`я" з вимогою повернути суму депозиту та нараховані відсотки, вказавши при цьому, що відповідно до листа Національного банку України від 28.10.2008 №18-311/3496-14715 заборона дострокового повернення депозиту не поширюється на операції недержавного пенсійного фонду щодо здійснення виплат своєму учаснику.
23. 20.05.2009 постановою Правління Національного банку України №305 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 25.05.2009 ВАТ "КБ "Причорномор`я".
24. 10.06.2009 листом №6/40 КПФ "Стирол" в особі ТОВ "КУА "АЙ К`Ю-ТЕХНОЛОДЖІ" звернулося до ліквідатора ВАТ "КБ "Причорномор`я" з вимогою повернути суму депозиту та нараховані відсотки.
25. 28.07.2009 ВАТ "КБ "Причорномор`я" в особі ліквідатора листом №3-56-1052 повідомлено, що вимоги КПФ "Стирол" в розмірі 2220857,62 грн внесено до реєстру кредиторів та на підставі ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" віднесені до 7 черги (інші вимоги).
26. 29.03.2014 позивач від імені КПФ "Стирол" звернувся до відповідача-1 з вимогою про повернення пенсійних активів, які розміщенні в ВАТ "КБ "Причорномор`я" за Депозитним договором.
27. При цьому, як зазначив представник позивача, депозитний вклад Корпоративному пенсійному фонду "Стирол" в процесі ліквідації ВАТ "КБ "Причорномор`я" повернуто не було.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
28. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що заявлену до стягнення суму включено до сьомої черги вимог кредиторів ВАТ "КБ "Причорномор`я" згідно ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відповідно, одна й та сама сума не може двічі заявлятися в якості кредиторських вимог на різних підставах.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
29. У касаційній скарзі Позивач наголошує, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є передчасними, зробленими без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
30. Позивач вважає, що власниками пенсійних коштів, які були розміщені за депозитним договором в ВАТ "КБ "Причорномор`я" є саме фізичні особи - учасники корпоративного пенсійного фонду "Стирол, на яких розповсюджуються гарантії, встановлені чинним законодавством.
31. Суди попередніх інстанцій дали передчасну оцінку встановленим фактичним обставинам справи.
32. Відзив від Національного банку України надійшов 25.05.2017. Відповідач покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Перевіряючи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні даного спору, Суд зазначає таке.
34. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
35. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
36. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
37. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
38. За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
39. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
40. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.