РІШЕННЯ
Іменем України
09 грудня 2020 року
Київ
справа №9901/337/20
адміністративне провадження №П/9901/337/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А., Загороднюка А.Г., Радишевської О.Р.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання дії протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та стислий виклад позиції позивача
26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною дію Президента України Зеленського В. О. щодо направлення його заяви від 07 жовтня 2020 року до Міністерства освіти і науки України;
- зобов`язати Президента України Зеленського В. О. розглянути його заяву від 07 жовтня 2020 року та повідомити йому про результати перевірки цієї заяви та суть прийнятого рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 07 жовтня 2020 року направив поштою відповідачеві заяву, у якій указав, що у 1981 році закінчив Миколаївський державний педагогічний інститут та просив забезпечити його право на отримання дубліката диплома про закінчення у 1981 році цього інституту, оскільки диплом був утрачений.
У цій заяві до Президента України позивач повідомив, що Міністерство освіти і науки України 30 жовтня 2019 року припинило розгляд його звернень щодо отримання дубліката диплома відповідно до статті 8 Закону України "Про звернення громадян".
Позивач наголошував, що відповідно до статті 8 Закону України "Про звернення громадян" не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
У зв`язку із цим заявник просив не направляти його уже сьоме звернення (заяву) до органу, який не розглядатиме його звернення.
Крім того, у заяві позивач просив відповідача як суб`єкта права законодавчої ініціативи подати до Верховної Ради України проєкт закону, про встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській Радянській Соціалістичній Республіці і втрачені.
Проте 16 жовтня 2020 року відповідач направив заяву від 07 жовтня 2020 року до Міністерства освіти і науки України, що, на думку позивача, не є належним розглядом його заяви у розумінні частини першої статті 7 Закону України "Про звернення громадян", оскільки він повідомляв, що Міністерство освіти і науки України вже розглядало його звернення і прийняло рішення про припинення їх розгляду. Тому, на думку позивача, відповідач безпідставно направив його заяву до цього органу всупереч зроблених ним у заяві зауважень.
За викладених мотивів позивач уважає, що відповідач не розглянув його заяву від 07 жовтня 2020 року, а протиправно направив її до іншого органу, чим порушив його права на розгляд його заяви повноважною на те особою та на отримання відповіді на таку заяву.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на адміністративний позов ОСОБА_1 представник Президента України В. Басай просив відмовити у його задоволенні з посиланням на таке.
За змістом статті 5 та частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
У зверненні ОСОБА_1, яке надійшло на адресу Президента України, порушені питання щодо видачі дубліката диплома про освіту, вирішення якого не належить до компетенції Президента України.
Водночас представник відповідача зазначає, що таким органом, до компетенції якого належить вирішення порушеного позивачем питання, є Міністерство освіти і науки України, тому звернення ОСОБА_1 було надіслано Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України до зазначеного органу із супровідним листом для розгляду та з проханням повідомити заявника про результати розгляду. Про це одночасно було повідомлено позивача.
Між іншим, представник відповідача звертає увагу на те, що чинним законодавством не забороняється направляти звернення за належністю тому органу, до повноважень якого належить вирішення порушених у зверненнях питань, у зв`язку з тим, що цим органом раніше було припинено розгляд звернень відповідної особи на підставі статті 8 Закону України "Про звернення громадян". Тому твердження позивача про неправомірність направлення його звернення Офісом Президента України до Міністерства освіти і науки України, у зв`язку з тим, що вказаним міністерством було прийнято рішення про припинення розгляду його звернень, є необґрунтованим.
За таких обставин уважає, що звернення ОСОБА_1 розглянуто Офісом Президента України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 23 листопада 2020 року.
Однак у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Губської О.А., яка входить до складу судової колегії визначеної для розгляду цієї справи, розгляд справи 23 листопада 2020 року не відбувся.
Ураховуючи вище зазначене, питання щодо призначення до розгляду справи № 9901/337/20 вирішено у перший день виходу члена судової колегії - судді Губської О.А. з лікарняного та визначено розгляд справи на 09 грудня 2020 року.
Відповідно до розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року № 2410/0/78-20, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Калашнікової О.В., яка входить до складу колегії суддів, з метою дотримання строку розгляду цієї справи, здійснено заміну судді Калашнікової О.В. на суддю Радишевську О.Р.
Обставини справи, оцінка доказів, застосування норм права та мотиви ухваленого рішення
Дослідивши матеріали справи, а також докази у їх сукупності, Верховний Суд установив такі обставини.
07 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України Зеленського В. О. із заявою (а.с. 2), у якій виклав обставини неможливості отримання ним дубліката диплома про закінчення у 1981 році Миколаївського державного педагогічного інституту. Указав, зокрема, що численні його звернення до Міністерства освіти і науки України із зазначеного питання не вирішили порушене ним питання, а Міністерство освіти і науки України припинило розгляд його звернень, незважаючи на те, що питання видачі дубліката диплома так і не вирішено.
Як спосіб вирішення порушеного питання ОСОБА_1 у заяві до Президента України від 07 жовтня 2020 року просив Президента України подати до Верховної Ради України проєкт закону щодо встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській Радянській Соціалістичній Республіці і втрачені.
До заяви позивач додав копію листа Міністерства освіти і науки України, у якому останнє повідомляє, що відповідні роз`яснення на порушене позивачем питання щодо видачі дубліката диплома неодноразово надавались. Зокрема, у листі від 30 жовтня 2019 року № 1/11-9517 було надано обґрунтовану відповідь по суті порушених питань, у зв`язку з чим Міністерство освіти і науки України прийняло рішення про припинення розгляду звернень ОСОБА_1 (а.с. 3).
Відповідно до супровідного листа від 14 жовтня 2020 року № 22/05479-14, наданого позивачем та наявного в матеріалах справи (а.с. 4), Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України надіслав заяву ОСОБА_1 від 07 жовтня 2020 року на розгляд Міністерству освіти і науки України, про що також повідомив ОСОБА_1 .
Позивач, уважаючи неправомірною таку відповідь та не погоджуючись з направленням його заяви до Міністерства освіти і науки України, звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Водночас просив зобов`язати відповідача розглянути його заяву від 07 жовтня 2020 року та повідомити про прийняте рішення.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу неправомірного, на думку ОСОБА_1, направлення його звернення (заяви), адресованого Президенту України до Міністерства освіти і науки України та невирішення його по суті порушених у звернені питань.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон України "Про звернення громадян).
Цей Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Указані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Зважаючи на це, а також контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, Верховний Суд уважає за необхідне вказати, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій до суду особою, чиї інтереси вона зачіпає.
Установлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене питання перед суб`єктом, якому адресовано звернення, відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" передбачено право громадян України на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частиною першою статті 5 цього Закону України "Про звернення громадян" звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
За змістом статті 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Водночас частиною третьою статті 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.