ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2020 року
м. Київ
cправа № 911/1708/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМОКС" - Неведомського В.О.,
Кулагіна О.В.
Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради
Києво-Святошинського району Київської області - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 (у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. (головуючий), Тищенко А.І., Куксов В.В.),
додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 (у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. (головуючий), Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.)
та рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2019 (суддя Карпечкін Т.П.)
у справі № 911/1708/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМОКС"
до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
про визнання рішення недійсним,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМОКС" (далі - ТОВ "ОМОКС") звернулося до суду з позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Петропавлівсько-Борщагівська сільрада) про визнання недійсним і скасування рішення від 20.06.2019 № 52 "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ОМОКС" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 17.06.2009, кадастровий номер 3222485903:02:008:5228".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17.06.2009 між позивачем і Петропавлівсько-Борщагівською сільрадою укладено договір оренди (до якого неодноразово вносилися зміни) щодо земельної ділянки площею 4,6823 га, кадастровий номер 3222485903:02:008:5228, строком на 10 років, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, інженерних мереж, споруд та інших об`єктів інфраструктури для облаштування громадської та житлової забудови. Позивач належним чином виконує умови договору, у тому числі щодо сплати орендних платежів.
Відповідно до умов договору та з метою реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, 14.05.2019 TOB "ОМОКС" направило на адресу відповідача лист № 226/05 з проектом додаткової угоди.
Рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 20.06.2019 № 52 позивачу відмовлено у продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки площею 4,6823 га, кадастровий номер 3222485903:02:008:5228, шляхом укладення додаткової угоди, у зв`язку з непогодженням істотних умов договору.
ТОВ "ОМОКС", вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним і таким, що порушує права позивача на користування спірною земельною ділянкою та укладення договору на новий строк, просило визнати його недійсним і скасувати.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.2019 позов задоволено. Визнано недійсним і скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 20.06.2019 № 52. Стягнуто з Петропавлівсько-Борщагівської сільради на користь ТОВ "ОМОКС" витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2019 залишено без змін.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 задоволено заяву ТОВ "ОМОКС" про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з Петропавлівсько-Борщагівської сільради на користь ТОВ "ОМОКС" витрати на правничу допомогу в сумі 22 000,00 грн.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у липні 2020 року Петропавлівсько-Борщагівська сільрада подала касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просила скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У липні 2020 року Петропавлівсько-Борщагівська сільрада подала касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК, просила скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020, а справу в частині вирішення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 911/1708/19 за касаційною скаргою Петропавлівсько-Борщагівської сільради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2019 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.09.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Петропавлівсько-Борщагівської сільради на 21.10.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 911/1708/19 за касаційною скаргою Петропавлівсько-Борщагівської сільради на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.10.2020.
ТОВ "ОМОКС" у відзивах на касаційні скарги зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційні скарги відповідача - без задоволення.
Судове засідання у цій справі, призначене на 21.10.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням суддів Берднік І.С та Сухового В.Г. на лікарняному.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2020 касаційні скарги Петропавлівсько-Борщагівської сільради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020, додаткову постанову цього ж суду від 23.06.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2019 у справі № 911/1708/19 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.11.2020.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2020 розгляд касаційних скарг Петропавлівсько-Борщагівської сільради відкладено на 25.11.2020.
Петропавлівсько-Борщагівська сільрада в судове засідання свого представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки її представника в судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталася.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначеного представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 20.06.2008 № 128 між Петропавлівсько-Борщагівською сільрадою (орендодавець) і ТОВ "ОМОКС" (орендар) 17.06.2009 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 7,5005 га (землі загального користування) під будівництво інженерних мереж, споруд та інших об`єктів інфраструктури для облаштування громадської та житлової забудови, яка знаходиться у селі Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області в межах населеного пункту, кадастровий номер 3222485901:02:008:0143, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 499 147,92 грн, орендна плата - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.
Відповідно до пункту 6 договору його укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Цей договір зареєстровано в Управлінні земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі 08.07.2009 за № 731.
17.06.2009 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі зазначеної земельної ділянки площею 7,5005 га.
08.04.2010 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.06.2009, відповідно до якого змінено кадастровий номер земельної ділянки з 3222485901:02:008:0143 на 3222485903:02:008:0149; пункт 3 викладено в редакції, за змістом якої оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,0644 га (за складом та видами угідь) землі загального користування, під зеленими насадженнями - 7,0644 га. Інші умови договору залишилися незмінними.
08.04.2010 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки площею 7,0644 га з кадастровим номером 3222485903:02:008:0149, строком на 10 років.
Зміни до договору зареєстровано виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільради 09.04.2010 за № 8 та здійснено реєстрацію речового права.
У подальшому протягом 2011-2016 років до договору оренди земельної ділянки від 17.06.2009 вносилися зміни щодо розміру орендної плати і в редакції додаткової угоди від 27.01.2016 орендна плата становить 3 відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
На виконання рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 08.12.2016, яким затверджено поділ земельної ділянки площею 7,0644 га, кадастровий номер 3222485903:02:008:0149, на 16 новосформованих земельних ділянок, між сторонами 16.03.2017 укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.06.2009, відповідно до якого деякі пункти договору викладено в новій редакції. Так, сторонами погоджено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 4,6823 га, яка розташована в селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером 3222485903:02:008:5228, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, 16.03.2017 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі цієї земельної ділянки.
Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що між сторонами протягом 2008 року було укладено ряд інших договорів оренди земельних ділянок та договорів суперфіцію щодо здійснення житлової забудови на території села Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Разом із тим з метою дотримання норм чинного законодавства України щодо забудови населеного пункту 03.04.2008 між сторонами укладено договір № 5 про участь у створенні інженерно-транспортної інфраструктури будівництва та вирішення соціальних питань в селі Чайка Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розділом 3 якого визначено, що розмір пайового внеску становить суму грошових коштів або майно, вартість яких еквівалентна вартості 5 % від загальної вартості будівництва.
Станом на 10.04.2018 позивачем у повному обсязі виконано свої зобов`язання щодо пайової участі у забудові.
Також судами установлено, що 03.10.2008 ТОВ "ОМОКС" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт № 17, за яким товариству надано право на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу "Чайка-2" на території, що прилягає до Комарницького яру та вулиці Дачної у селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області. Цей дозвіл є чинним до завершення будівництва об`єктів, що підтверджується листом від 20.12.2011 № 40-17-3247, виданим державною архітектурно-будівельною інспекцією.
Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 26.10.2016 № 419 відповідно до затвердженого детального плану багатоквартирної житлової забудови ТОВ "ОМОКС" видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки загальною площею 28,1343 га (нове будівництво житлового комплексу "Чайка-2", що прилягає до вулиці Лобановського Валерія, вулиці Печерської та вулиці Дачної с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області).
26.10.2016 головою Петропавлівсько-Борщагівської сільради підписано містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок № 45/2016, за змістом яких нове будівництво житлового комплексу "Чайка-2", який прилягає до вулиці Лобановського Валерія, вулиці Печерської та вулиці Дачної у селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області, проводиться, у тому числі й на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485903:02:008:0149.
Будівельні роботи на цій земельній ділянці ведуться і до сьогодні, ступінь будівельної готовності багатоквартирного житлового будинку № 30 по вулиці Валерія Лобановського в селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області становить 60 %, а багатоквартирного житлового будинку № 26 корпус 4 по вулиці Валерія Лобановського в селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області - 10 %.
Крім того, судами встановлено, що позивачем належним чином виконуються умови договору оренди. У тому числі щодо сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою, що відповідачем не спростовується.
З метою дотримання вимог пункту 6 договору оренди земельної ділянки від 17.06.2009 та реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, 14.05.2019 ТОВ "ОМОКС" направлено відповідачу лист № 226/05, який отримано останнім 14.05.2019 вх. № 848/І-ІІ, що підтверджується відповідною відміткою на листі. До цього листа додано проєкт додаткової угоди, у якій позивачем запропоновано внести зміни до умов договору в частині строку його дії - 20 років та розміру орендної плати - 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за рік". Інші умови договору залишено без змін.
26.06.2019 відповідач надав позивачеві копію рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 20.06.2019 № 52, за змістом якого ТОВ "ОМОКС" відмовлено в продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки від 17.06.2009 щодо оренди земельної ділянки площею 4,6823 га кадастровий номер 3222485903:02:008:5228, шляхом укладення додаткової угоди, у зв`язку з непогодженням істотних умов договору.
Предметом позову в справі, яка розглядається, є вимога ТОВ "ОМОКС" про визнання недійсним і скасування рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 20.06.2019 № 52 "Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "ОМОКС" у поновленні договору оренди земельної ділянки від 17.06.2009, кадастровий номер 3222485903:02:008:5228", обґрунтована тим, що зазначене рішення органу місцевого самоврядування не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідачем порушено процедуру поновлення договору оренду землі відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", а відтак порушено права та законні інтереси позивача щодо користування спірною земельною ділянкою та поновлення договору на новий строк.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ОМОКС", виходив із того, що відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" як рішення орендодавця про поновлення договору оренди землі на інших умовах, так і заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди землі на нових умовах, мають прийматися за наслідками проведення відповідних переддоговірних переговорів. Заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни. При відмові орендарю у поновленні договору оренди на новий строк або на нових умовах, власник зобов`язаний чітко вказати причину, інакше переважне право орендаря буде порушено. Оскільки відповідно до оскарженого рішення відповідача позивачу відмовлено у поновленні договору оренди землі на новий строк у зв`язку з непогодженням істотних умов договору, проте без зазначення, які саме умови договору є неузгодженими, а також з порушенням строку для надання відповіді, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі". Водночас за висновками суду позивач вчинив всі належні дії для поновлення договору оренди земельної ділянки від 17.06.2009 на новий строк і мав дійсне волевиявлення на подальше використання земельної ділянки за її цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з подальшим проведенням будівельних робіт та введенням будинку в експлуатацію, тому безпідставна та необґрунтована відмова відповідача свідчить про порушення права позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.
У поданій касаційній скарзі на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 Петропавлівсько-Борщагівська сільрада послалася на неврахування судами попередніх інстанцій тих обставин, що для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити певні юридичні факти, зокрема, що до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, а орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16, від 13.04.2016 у справі № 6-2027цс15, які не враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні справи. Разом із тим скаржником зазначено, що для поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів, як продовження орендарем користування земельною ділянкою, належне виконання своїх обов`язків за договором, відсутність письмового повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди. Зазначена правова позиція викладені у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і № 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах № 6-3цс15 і 6-4цс15. Проте судами попередніх інстанцій не враховано, що відповідачем дотримано встановленого законом місячного терміну для повідомлення ТОВ "ОМОКС" про прийняте рішення, що не дає позивачеві підстав розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому судами не встановлено відповідність проєкту додаткової угоди, наданої позивачем, вимогам щодо її належного оформлення, та наявності всіх положень, необхідних для продовження дії договору. Крім того, судами при вирішенні справи не встановлено фактичних підстав для визнання недійсним рішення відповідача та не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 908/556/17 та у справі № 908/519/17, від 17.04.2018 у справі № 908/550/17, від 24.04.2018 у справі № 908/696/17, від 27.06.2018 у справі № 908/415/17.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.