Постанова
Іменем України
01 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 334/7691/13-к
провадження № 51-1921км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Єременка М.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), захисника Габуєва Г.Ю. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника цивільного позивача Ільченко Л.В., засудженого ОСОБА_1 та його захисника Габуєва Г.Ю. на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080050003130, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Шостки Сумської області, жителя м. Запоріжжя,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 358 КК (у редакції 2001 року) до покарання у виді арешту на строк 3 місяці, за ч. 2 ст. 190 КК - до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
На підставі ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_1 такі обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Суд ухвалив застосувати до засудженого ОСОБА_1 вимоги ч. 5 ст. 74 КК, звільнивши його від покарання у звʼязку із закінченням строків давності.
Цивільний позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі
м. Запоріжжя 43 223,61 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 жовтня
2003 року звернувся до Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії, де була зареєстрована медична справа № 9046 від
28 жовтня 2003 року. Його звернення двічі було розглянуто - 18 грудня
2003 року та 04 листопада 2004 року. Відповідно до висновків комісії захворювання обвинуваченого були визнані загальними, з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії ЧАЕС не пов`язані
у зв`язку з терміном виникнення.
У подальшому ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, наприкінці 2004 року, перебуваючи у приміщенні Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії на площі Жовтневій, буд. №14
у м. Дніпропетровську, звернувся до ОСОБА_2, який за грошову винагороду підробив експертний висновок від 02 грудня 2004 року № 497, в якому ОСОБА_1 був зазначений діагноз "бронхіальна астма, емфізема легенів, хронічний обструктивний бронхіт", тобто були вказані захворювання, пов`язані з виконанням ним обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
17 січня 2005 року ОСОБА_1, реалізуючи свій умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, використовуючи завідомо підроблений документ, надав до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на вул. Трегубенка, 18 у м. Запоріжжі експертний висновок №497, який є завідомо підробленим документом та надавав йому право на одержання пенсії по інвалідності згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Внаслідок шахрайських дій із використанням підробленого документа ОСОБА_1 заподіяв шкоди державі на суму
126 294,89 грн, що в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 31 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного позивача Ільченко Л.В. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову змінити і збільшити розмір стягнення за цивільним позовом до 165 111,16 грн. Зазначає, що розмір матеріальної шкоди, яка завдана державі, підтверджено довідкою від 29 вересня 2014 року № 7182/08 та іншими доказами.
У запереченнях на касаційну скаргу цивільного позивача засуджений ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги представника цивільного позивача.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що вирок суду обґрунтовано явкою з повинною, що протирічить нормам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), зокрема ч. 4
ст. 95. Стверджує, що суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку показання свідка ОСОБА_3, оскільки останній не допитувався в суді. Зазначає, що матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про підроблення експертного висновку від 02 грудня 2004 року № 497. Просить врахувати висновок експерта від 24 червня 2016 року № 9147, відповідно до якого його захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації аварії на ЧАЕС. Вважає, що у звʼязку з недоведенням використання завідомо підробленого документа цивільний позов не підлягав задоволенню.
У касаційній скарзі захисник Габуєв Г.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо останнього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що ухвала Запорізького апеляційного суду від 31 січня 2019 року постановлена незаконним складом суду, оскільки судді Фомін В.А. та Гріпас Ю.О. вже брали участь у розгляді цього провадження в суді апеляційної інстанції. Захисник стверджує, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КПК. Також відсутність умислу підтверджується висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 24 червня 2016 року № 9147. Матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про підроблення експертного висновку від 02 грудня 2004 року
№ 497. Зазначає, що заявлений позов не підлягає задоволенню у зв`язку з недоведеністю використання завідомо підробленого документа.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Габуєв Г.Ю. підтримали свої касаційні скарги, касаційну скаргу представника цивільного позивача просили залишити без задоволення.
Прокурор Єременко М.В. вважав, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника підлягають задоволенню частково, з судових рішень необхідно виключити посилання на показання свідка ОСОБА_3 . Касаційну скаргу представника цивільного позивача просив задовольнити, судові рішення щодо ОСОБА_1 у частині цивільного позову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у частині цивільного судочинства.
Інші учасники були належним чином повідомлені про судовий розгляд, але в судове засідання не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.