Постанова
Іменем України
3 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 310/686/17
провадження № 51-4098 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Матолич М.Р.,
захисника в режимі
відеоконференції Зелінської О.С.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22016080000000065, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Фергана Узбекистану, громадянина України, зареєстрований по АДРЕСА_1, проживає в м. Антрацит Луганської області, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,
за касаційною скаргою захисника Зелінської О.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 травня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 258-3 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім конфіскації житла.
Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ухвалено обчислювати з дня його затримання, запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 травня 2020 року цей вирок змінено.
Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази винуватості ОСОБА_1 на:
- протокол про результати здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 59/77/671цт від 20 квітня 2016 року;
- протокол про результати здійснення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 59/77/675цт від 21 квітня 2016 року;
- протокол про результати проведення НСРД № 57/27/991т від 30 квітня 2016 року.
В решті вирок суду залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що наприкінці квітня 2014 року, більш точна дата органом досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що основною метою діяльності терористичної організації "Луганська народна республіка" є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення "ЛНР" на території Луганської області в порушення порядку, встановленому ст. ст. 2, 73 Конституції України, за власною ініціативою, умисно, з метою участі в злочинній діяльності вказаної терористичної організації щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, прибув до м. Луганськ, де звернувся до членів терористичної організації "ЛНР" з метою його зарахування до зазначеної терористичної організації.
У травні 2014 року, більш точна дата органом досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_1, перебуваючи у м. Луганську, вступив до лав незаконного озброєного формування "Свердловський козацький полк", що є складовою частиною терористичної організації "ЛНР", і задля конспірації обрав позивний "ОСОБА_1".
Перебуваючи у складі незаконного озброєного формування "Свердловський козацький полк", ОСОБА_1 був забезпечений вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, та в період з травня 2014 року по травень 2016 року навмисно брав участь у злочинній діяльності терористичної організації: очолював озброєне формування "Свердловський козацький полк", на чолі якого здійснював збройну протидію військовослужбовцям Збройних Сил України, іншим військовим формуванням України та співробітникам правоохоронних органів України, які залучені до проведення антитерористичної операції на території Луганської області.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на допущені, на її думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а також на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає вирок суду першої інстанції таким, що постановлений з чисельними порушеннями норм процесуального та матеріального закону, а його висновки не відповідають обставинам справи. Зазначає, що обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах. Також вказує на те, що апеляційний суд доводи сторони захисту щодо вказаних порушень належним чином не перевірив, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник засудженого Зелінська О.С. підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, просила її задовольнити.
Прокурор заперечила щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду. Тобто при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення злочину, встановлених судами першої та апеляційної інстанції.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.