Постанова
іменем України
3 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 587/102/18
провадження № 51-7878км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
потерпілої
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
захисника
(в режимі відеоконференції) Нікітченко Є.В.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Нікітченко Є.В. і засудженого ОСОБА_2 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 11 березня 2019 року та вирок Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200260000510, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останнього разу за вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 18 лютого 2005 рокуза ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців, звільненого 12 травня 2017 року після відбуття покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_2 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 15 років; за ч. 2 ст. 185 КК -на строк 2 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 30 серпня 2017 року в період із 22:15 до опівночі на кухні в будинку домоволодіння АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, взяв ножа та почав завдавати ним ударів ОСОБА_3 по різних частинах тіла, а коли остання намагалась втекти - наздогнав її та продовжив наносити удари ножем, утримуючи потерпілу за шию. Згодом ОСОБА_3 втратила свідомість і впала на підлогу, ОСОБА_2 двічі вдарив її ножем, після чого ніж зламався, а ОСОБА_2 взяв на кухні інший ніж та продовжив наносити ним удари ОСОБА_3 допоки остання не перестала подавати ознак життя. Всього ОСОБА_2 завдав потерпілій 37 ударів ножем, умисно вбивши її, після чого викрав з будинку належні ОСОБА_1 5000 російських рублів (2173,20 грн за курсом Національного банку України станом на дату вчинення злочину), золоті каблучку та сережку загальною вартістю 2473,60 грн.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 , а скаргу прокурора та потерпілої ОСОБА_1 задовольнив: скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК та за сукупністю злочинів й ухвалив свій, яким постановив вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; призначив йому за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК покарання у виді довічного позбавлення волі та на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах неповноти судового розгляду та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Захисник зазначає, що дослідженими судом доказами не доведено причетність ОСОБА_2 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Стверджує, що протокол за результатами проведення негласних (розшукових) слідчих дій (далі - НСРД) досліджений судом вибірково, і не зрозуміло, про яке вбивство йшлося в розмові ОСОБА_2 зі співкамерниками. Суди не врахували, що ОСОБА_2 неодноразово стверджував про застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, однак не отримав копію постанови про закриття кримінального провадження за результатом перевірки вказаної заяви, у зв`язку із чим був позбавлений можливості її оскаржити. На думку захисника, висновок судово-трасологічної експертизи не підтверджує, що слід, вилучений з палісаднику домоволодіння потерпілої, належав саме ОСОБА_2, із урахуванням того, що там топталися свідки. Крім того захисник вважає, що лише показання потерпілої ОСОБА_1 не підтверджують факт викрадення майна ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_2, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та, за змістом скарги, призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що протокол за результатами проведення НСРД не підтверджує факт вчинення ним убивства потерпілої, а тому є недопустимим доказом (не встановлено та не допитано осіб, з якими він утримувався у камері; не ідентифіковано, кому саме належить голос, зафіксований на аудіозаписі, який досліджений фрагментарно тощо). ОСОБА_2 стверджує, що під час затримання та проведення досудового розслідування працівники поліції здійснювали на нього фізичний та психологічний тиск, не роз`яснили право на захист і ст. 63 Конституції України (зробили це на наступний день після затримання), однак суди не перевіряли цих його доводів і не врахували, що копію постанову про закриття кримінального за результатом перевірки вказаного факту він не отримував, а тому не міг її оскаржити. Засуджений вказує, що не доведено вчинення ним крадіжки, не з`ясовано, куди він подів викрадене, не допитано з цього приводу свідка ОСОБА_4, з якою він проживав. Також ОСОБА_2 стверджує про необґрунтованість судово-товарознавчої експертизи, на проведення якої ювелірні вироби не надавалися; не з`ясовано, в чому він був одягнутий, з метою виявлення слідів злочину та проведення відповідних експертиз. На думку засудженого, вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 420 КПК та містить суперечності, оскільки за змістом його резолютивної частини суд задовольнив скаргу прокурора, а в мотивувальній частині зазначив про необґрунтованість доводів прокурора стосовно суворості покарання, призначеного за ч. 2 ст. 185 КК. Вважає, що всупереч вимогам ст. 421 КПК його становище було погіршене.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали подані касаційні скарги, а прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг, просив оскаржені судові рішення залишити без змін.