Постанова
іменем України
3 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 638/14758/17
провадження № 51-344км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника (в режимі відеоконференції) Дмітрієвої Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480003398, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вищезазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 04:00 7 липня 2017 року та на підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано їй строк попереднього ув`язнення у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою в умисному вбивстві, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони, а саме в тому, що вона 7 липня 2017 року приблизно о 01:00, перебуваючи за місцем свого проживання на кухні квартири АДРЕСА_1, після вживання алкогольних напоїв зі своїм співмешканцем ОСОБА_2, з яким у подальшому раптово на ґрунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, у ході якої ОСОБА_2 завдав ОСОБА_1 декілька ударів в область голови, кінцівок, загалом не менше 8-ми, та один удар сковорідкою по голові обвинуваченої, внаслідок чого вона відштовхнула ОСОБА_2, а той, у свою чергу, схопив її за волосся та, тримаючи однією рукою за волосся, другою намагався завдати ще один удар сковорідкою по голові обвинуваченої, яка, намагаючись захистити себе від нападу ОСОБА_2, перевищуючи межі необхідної оборони, будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, тримаючи в правій руці кухонний ніж, нанесла ОСОБА_2 один удар навідмаш у шию з лівого боку, чим заподіяла останньому згідно з висновком судово-медичної експертизи від 10 серпня 2017 року № 1850-ДМ/17 колото-різане поранення шиї. У результаті отриманого тілесного ушкодження, що ускладнилося масивною зовнішньою кровотечею з подальшим розвитком гострої крововтрати, він упав на підлогу та через декілька хвилин помер на місці.
Апеляційний суд вироком від 29 жовтня 2018 року скасував вирок місцевого суду, визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначив їй покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Верховний Суд постановою від 17 вересня 2019 року задовольнив частково касаційні скарги прокурора та захисника, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасував вирок апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд ухвалою від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що дії ОСОБА_1 за ст. 118 КК кваліфіковано неправильно без надання належної оцінки усім наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, і її дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки вона діяла з прямим умислом (свідомо наносила удар ножем у життєво важливий орган - шию потерпілого) і не перебувала в стані необхідної оборони. Указує на те, що вирок ґрунтується на суперечливих та неправдивих показаннях ОСОБА_1, які вона змінювала під час проведення досудового розслідування та під час розгляду справи в суді першої інстанції. Посилається на те, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 13 серпня 2017 року № 4485-ая/17 на голові ОСОБА_1 не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень, що спростовує показання засудженої про нанесення потерпілим їй ударів сковорідкою по голові. На думку прокурора, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а саме допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і показання засудженої про те, що ОСОБА_2 періодично її бив. Наголошує на тому, що в ОСОБА_1 під час конфлікту з потерпілим була можливість покинути приміщення кухні, і тим самим не допустити таких тяжких наслідків у вигляді смерті, однак вона продовжувала перебувати на кухні і нарізати овочі. Вважає, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не перевірив викладених у ній доводів, не надав на ці доводи вичерпних відповідей, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор та захисник заперечували проти доводів касаційної скарги прокурора і просили залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами.
Доводи у касаційній скарзі прокурора про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 є необґрунтованими.
За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Згідно зі змісту ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).