Постанова
Іменем України
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 391/489/18
провадження № 61-3306св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2018 року у складі судді Мумиги І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Черненка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
Позов обгрунтований тим, що 23 червня 2008 року між ним та Компаніївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" (далі - договір оренди), про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 23 червня 2008 року № 040837300006.
Відповідно до пункту 2 договору оренди передана в оренду земельна ділянка загальною площею 30 га цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Договір укладено на 10 років.
23 червня 2018 року строк дії договору оренди від 23 червня 2008 року закінчився, а згідно з умовами договору оренди орендар має переважне право на його поновлення в разі повідомлення орендодавця про намір скористатися таким правом.
У передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) спосіб позивач не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору, 20 квітня 2018 року, письмово звернувся з відповідним листом-повідомленням до орендодавця про намір продовжити дію договору.
Керуючись положеннями частин першої-п`ятої статті 33 Закону позивач 20 квітня 2018 року та 25 травня 2018 року звернувся до відповідача із обґрунтованими заявами про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 23 червня 2008 року. До заяви від 20 квітня 2018 року додано копію договору оренди землі, технічну документацію згідно з нормативно-грошовою оцінкою, висновок державної експертизи. До заяви від 25 травня 2018 року додано додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
У заяві від 25 травня 2018 року позивач просив відповідача вчинити дії, передбачені частинами першою-п`ятою статті 33 Закону щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 23 червня 2008 року, а саме укласти додаткову угоду з ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі від 23 червня 2008 року на той самий строк (10 років) і на тих самих умовах, що передбачені в цьому договорі.
Однак, протягом одного місяця з часу його звернень відповідач не прийняв рішення у формі наказу про поновлення договору оренди землі (або про заперечення у його поновленні) та відповідно не уклав з ним додаткової угоди про його поновлення.
Згодом позивачу стало відомо, що відповідно до частини шостої статті 33 Закону відповідач видав наказ від 05 липня 2018 року № 11-4431/14-18-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки", згідно з яким припинено право оренди земельної ділянки.
Після закінчення строку дії договору оренди землі позивач продовжував та продовжує користуватися земельною ділянкою площею 30 га.
Просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05 липня 2018 року "Про припинення права оренди земельної ділянки" та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2018 року, яке залишене без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2019 року, у позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що звертаючись із заявою про поновлення договору оренди в межах строків передбачених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону та пункту 8 договору оренди, позивач не додав проєкт додаткової угоди договору оренди, що є невід`ємною частиною звернення, отже, порушив правила законодавства, що регулює переважне право орендаря на продовження вказаних правовідносин.Звернення з листом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 25 травня 2018 року з наданням додаткової угоди до договору оренди здійснено з порушенням встановлених пунктом 8 цього договору строків, нормами частини першої статті 777 ЦК України та статті 33 Закону. Отже, суди дійшли висновку, що позивач не реалізував своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки не виконав належним чином вимог законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що позивач звернувся до відповідача із листом від 25 травня 2018 року з порушенням строків, встановлених пунктом 8 договору оренди.
Лист від 25 травня 2018 року поданий відповідачу в доповнення до листа від 20 квітня 2018 року, яким позивач висловив намір про поновлення договору оренди. Суди безпідставно прийняли як докази листи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області від 16 травня 2018 року № Є-4970/0-3456/0/17-18, від 13 червня 2018 року № Є-6759/0-4194/0/17-18, оскільки відповідач не надав доказів надсилання цих листів позивачу.
Суди не надали оцінки тому, що праву орендаря на поновлення договору оренди землі до закінення строку його дії кореспондує обов`язок орендодавця у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди та прийняти рішення про поновлення договору оренди землі чи заперечення в його поновленні.
Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області порушено вимоги частин першої-п`ятої статті 33 Закону, а саме порушені процедури поновлення договору оренди, недотримано справедливого балансу між правами орендаря та орендодавця та безпідставно відмовлено в укладенні додаткової угоди про поновлення договору оренди. Відповідач протягом місяця з моменту звернення позивача до нього із листом від 20 квітня 2018 року не приймав рішення щодо поновлення договору оренди з позивачем або заперечення у його поновленні. Оскаржуваний наказ від 05 липня 2018 року прийнятий відповідачем з порушенням строків, встановлених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону, що порушує законне право позивача на поновлення договору оренди землі.
Заявник послався на постанову Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі № 912/555/17 та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", в якому ЄСПЛ вказав на те, що відмову органу влади в поновленні договору оренди на новий термін необхідно розцінювати як порушення права заявника (орендаря) на законне очікування виконання певних умов і є втручанням у реалізацію заявником (орендарем) права власності.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з договором оренди Компаніївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавець) передано ОСОБА_1 (орендар) в оренду земельну ділянку площею 30 га, розташовану на території Виноградівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, строком на 10 років.
Відповідно до статей 18, 20 Закону вказаний договір оренди набрав чинності після його державної реєстрації в Компаніївському відділі Кіровоградської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 23 червня 2008 року, за № 040837300006.
Згідно з пунктом 8 договору оренди після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
До закінчення строку дії договору оренди землі позивач 20 квітня 2018 року звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 23 червня 2008 року, додавши до заяви договір оренди землі, технічну документацію з нормативно-грошової оцінки, висновок державної експертизи.
Листом від 16 травня 2018 року № Є-4970/0-3456/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, посилаючись на частину п`яту статті 33 Закону, повідомило ОСОБА_1 про заперечення в поновленні договору оренди у зв`язку із не долученням до заяви проєкту договору додаткової угоди.
25 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із доповненнями до заяви, поданої 20 квітня 2018 року. Просив поновити договір оренди землі від 23 червня 2008 року на той самий строк (10 років) і на тих самих умовах, що передбачені в договорі оренди землі від 23 червня 2008 року та додав додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
У відповідь на заяву позивача від 25 травня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом від 13 червня 2018 року № Є-6759/0-4194/0/17-18 повідомило ОСОБА_1, що про результати розгляду заяви щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі заявника повідомлено листом від 16 травня 2018 року № Є-4970/0-3456/0/17-18.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 09 липня 2018 року № 31-11-0.61-5502/2-18 відповідно до частини шостої статті 33 Закону відповідач заперечив у поновленні договору оренди землі, додавши акт приймання-передачі земельної ділянки.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05 липня 2018 року № 11-4431/14-18-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки" припинено право оренди на земельну ділянку, загальною площею 30,00 га, яка є об`єктом договоруоренди.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина перша статті 6 Закону України "Про оренду землі").
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.