Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 619/4711/18
провадження № 61-1603св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року у складі судді Остропілець Є. Р. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення боргу.
Позов обґрунтовував тим, що 08 вересня 2018 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 270 000,00 грн на строк до 02 жовтня 2018 року, що підтверджується складеною відповідачем власноруч розпискою. Відповідно умов, зазначених у розписці, у разі прострочення терміну повернення коштів, відповідач сплачує пеню в розмірі 1 % за добу. Таким чином, станом на 20 листопада 2018 року, розмір пені склав 137 700,00 грн (1 % - 2 700,00 грн х 51 доба).
Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму основного боргу у розмірі 270 000,00 грн та 1 % за кожну прострочену добу у розмірі 137 700,00 грн, разом - 407 700,00 грн.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2019 року ОСОБА_5 залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, суму основного боргу у розмірі - 270 000,00 грн та 1 % за кожну прострочену добу у розмірі 137 700,00 грн, разом - 407 700,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт укладення договору позики відповідної суми грошових коштів підтверджується оригіналом письмової розписки від 08 вересня 2018 року, яка підтверджує факт отримання боржником коштів та зобов`язання повернути кошти у строк та порядок, що визначений у ній. Крім того, відповідачем не заперечувався факт написання ним розписки від 08 вересня 2018 року.
Постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що при вирішенні даної справи судом правильно встановлено фактичні обставини справи, застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену Цивільно процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та ухвалене справедливе рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не з`ясували для яких цілей було (або не було) передано кошти за розпискою та не надано правової оцінки відсутності з боку позивача пояснень обставин, за яких відповідач отримав гроші, що вказує на відсутність дослідження справжньої правової природи розписки (постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 551/408/16-ц);
- не надали будь-якої оцінки поясненням ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо нікчемного характеру правочину, про цей факт свідчить надмірний розмір штрафних санкцій - 1% від загальної суми боргу за одну добу;
- встановивши факт перебування відповідача у зареєстрованому шлюбі, не надали оцінку відсутності згоди подружжя щодо правочину;
- всупереч положенням статті 80 ЦПК України визнали достатнім лише один доказ, а саме неналежним чином засвідчену копію розписки та залишили поза увагою інші докази;
- не надали оцінки відсутності у матеріалах справи оригіналу або належним чином засвідченої копії розписки.
У лютому 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргуОСОБА_2, в якому, зазначає, що рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2019 року та постанова Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у вищевказаній справі є поверхневими, незаконними та необґрунтованими, заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд для з`ясування всіх обставин справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_2 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи № 619/4711/18 із Дергачівського районного суду Харківської області, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2020 року матеріали справи № 619/4711/18 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 подана до Верховного Суду у січні 2020 року, то вона підлягає розгляду у порядку, визначеному в ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 вересня 2018 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 270 000,00 грн, зі строком повернення до 02 жовтня 2018 року.
Відповідно умов, зазначених у розписці, у разі прострочення терміну повернення коштів, відповідач сплачує пеню в розмірі 1 % за добу. Оскільки позичальник станом на 20 листопада 2018 року борг не повернув, розмір пені склав 137 700,00 грн (2 700,00 грн х 51 добу прострочення).
Факт написання розписки від 08 вересня 2018 року про отримання у борг грошових коштів у сумі 270 000,00 грн у ОСОБА_1 ОСОБА_2 не заперечується.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.