Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 2-479/11
провадження № 61-13016св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2020 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором відступлення корпоративних прав.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 07 травня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір відступлення корпоративних прав, відповідно до якого він відступив ОСОБА_2 свої корпоративні права з членства в сільськогосподарському кооперативі "Іскра", а відповідач в свою чергу зобов`язувався до 30 вересня 2008 року сплатити йому грошові кошти у сумі 510 000,00 дол. США. Договірні зобов`язання ним виконанні в повному обсязі та передані майнові права, що підтверджується копією протоколу загальних зборів СК "Іскра" від 07 травня 2008 року, копією заяви від 29 травня 2008 року про вихід зі складу членів СК "Іскра". Проте відповідач свої зобов`язання за договором виконав не в повному обсязі. Так, станом на 27 грудня 2010 року заборгованість ОСОБА_2 за договором відступлення майнових прав складає 110 000,00 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27 грудня 2010 року в гривневому еквіваленті становить 875 765,00 грн. Згідно з умовами договору, відповідач також зобов`язувався за прострочення виплати ціни майнових корпоративних прав сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Загальна сума заборгованості ОСОБА_2, із урахуванням інфляції, пені та трьох відсотків річних становить 166 799,93 дол. США або 1 327 977,64 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про відступлення корпоративних прав в сумі 166 799,93 дол. США, що становить 1 327 977,64 грн, із яких: основна заборгованість 110 000,00 дол. США, що становить 875 765,00 грн; пеня в розмірі 49 374,93 дол. США, що становить 59 114,14 грн.
У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що зміст договору про відступлення корпоративних прав суперечить вимогам пункту 3 статті 166 ЦК України, яка передбачає, що член кооперативу має право розпоряджатися лише паєм, який він вніс до пайового фонду кооперативу, а не корпоративними правами. Крім того, відповідно до статті 658 ЦК України, право продажу товару належить власникові товару, а ОСОБА_1 таким не є, оскільки він не набув членства в СК "Іскра", а відповідно не був і власником майнових корпоративних прав члена СК "Іскра". Таким чином, зміст договору про відступлення корпоративних прав особою, яка не є власником цих прав, суперечить статті 568 ЦК України, що є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладення.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним договір відступлення корпоративних прав від 07 травня 2008 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та застосувати наслідки недійсності правочину, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача 400 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить еквівалент в національній валюті в розмірі 3 176 000,00 грн.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір відступлення корпоративних прав, укладений 07 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 400 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2011 року становить 3 176 000,00 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 за весь час членства в кооперативі не вносив до пайового фонду кооперативу в рахунок оплати внесків членів кооперативу будь-яке рухоме і нерухоме майно, майнові та інші права, грошові кошти у гривнях чи іноземній валюті, а також будь-які об`єкти громадських прав, що підлягають грошовій оцінці, що підтверджується довідкою СК "Іскра" від 01 липня 2010 року № 108, а отже, договір відступлення корпоративних прав від 07 травня 2008 року є недійсним, оскільки укладений ОСОБА_1 без наміру настання правових наслідків за ним, щодо неіснуючого об`єкта.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що оскільки предметом спірного договору є отримання позивачем майнових корпоративних прав члена сільськогосподарського підприємства, що суперечить вимогам частини третьої статті 166 ЦК України про можливість передачі лише паїв чи їх частин, а також те, що після укладення договору ОСОБА_1 не внесено до пайового фонду кооперативу в рахунок оплати внесків членів кооперативу будь-яких коштів чи майна, як це передбачено статутом, то такий договір є недійсним, оскільки він укладений без наміру настання правових наслідків за ним, стосовно неіснуючого об`єкта.
У червні 2020 року ОСОБА_3, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом звернення до апеляційного суду з мотивованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що при постановленні рішення судом першої інстанції вирішено питання щодо прав, свобод та інтересів ОСОБА_3, а тому вона має право на апеляційне оскарження такого рішення. Разом із тим особою не доведено поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, що становить понад 10 років, відсутній відзив, на який особа посилається як на доказ своєї обізнаності про існування оскаржуваного судового рішення, а також клопотання щодо його поновлення. Крім того, зі змісту вимог апеляційної скарги убачається, що ОСОБА_3, оскаржуючи рішення районного суду, фактично заявляє нові вимоги, зокрема, просить визнати факт набуття ОСОБА_1 членства в сільськогосподарському кооперативі "Іскра" та доповнити резолютивну частину: скасувати протокол загальних зборів сільськогосподарського кооперативу "Іскра" від 07 травня 2008 року та протокол № 13 засідання зборів членів сільськогосподарського кооперативу "Іскра" Кременчуцького району Полтавської області від 27 грудня 2010 року про встановлення ОСОБА_1 із членів кооперативу "Іскра", поновити ОСОБА_1 у правах члена сільськогосподарського кооперативу "Іскра", визнавши за ним 33,3 % пайового фонду сільськогосподарського кооперативу "Іскра". Наведене виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, визначені статтею 367 ЦПК України, згідно з частиною шостою якої, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не буди предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги у частині уточнення вимог апеляційної скарги, ОСОБА_3 не усунуто, оскільки доводи заяви про усунення недоліків фактично зводяться до заперечень вказаних апеляційним судом в ухвалі підстав їх уточнень та довільного тлумачення норм матеріального права, якими мали керуватися суди першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваного рішення.
Також, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що ОСОБА_3 не доведено поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, що становить понад 10 років.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 липня 2020 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для відкриття апеляційного провадження і продовження розгляду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права. Вказує на те, що рішення суду першої інстанції порушує всі засади цивільного судочинства. Вона не була учасником цієї справи та не брала участь у її розгляді. Про наявність судового рішення їй стало відомо лише 18 травня 2020 року після отримання відзиву на її позов у справі № 537/387/20.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обставини встановлені судами
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24 жовтня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір відступлення корпоративних прав, укладений 07 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 400 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31 січня 2011 року становить 3 176 000,00 грн.
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, 17 червня 2020 року ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу.
ОСОБА_3 не є стороною у цій справі, у судовому засіданні участі не приймала, копію судового рішення не отримувала, про судове рішення дізналася отримавши відзив на її позовну заяву у справі № 537/387/20.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з тим у пункті 9 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За правилами статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина перша, друга статті 352 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК Українинезалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Отже, процесуальний строк, зазначений у частині другій статті 358 ЦПК України при відсутності винятків не може бути поновлений. Проте, при наявності винятків, визначених цією частиною статті 358 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, навіть, якщо апеляційну скаргу подано зі спливом річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскаржуваного рішення.