Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 263/6797/16-ц
провадження № 61-17418св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2019 року у складі судді
Васильченко О. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі -
ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 09 липня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір № 221/24-47, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 17 180,00 доларів США, строком погашення до 08 липня 2020 року, відсоткова ставка за користування кредитними коштами 12,0 % річних, відсоткова ставка за користування кредитними коштами починаючи із 20 жовтня 2008 року - 13,50 % річних.
У порушення умов кредитного договору відповідач не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим, станом на 12 травня
2016 року виникла заборгованість у розмірі 9 543,43 доларів США, що в еквіваленті, за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату складання розрахунку, становить 241 693,69 грн, із яких: 203 219,96 грн - сума заборгованості за кредитом, 34 988,92 грн - сума заборгованості за відсотками, 2 063,54 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 421,28 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "Укрсоцбанк" просило стягнути з
ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 09 липня 2007 року № 221/24-47 у розмірі 241 693,69 грн.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до
ПАТ "Укрсоцбанк", у якому просила визнати недійсним кредитний договір
від 09 липня 2007 року № 221/24-47.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що умови та розрахунки між банком - резидентом України та позивальником - громадянином України у іноземній валюті є суттєвим порушенням прав позичальника, оскільки зобов`язання має бути виражено у грошовій одиниці - гривні, тому спірний кредитний договір містить норми, які порушують цивільне законодавство України, порушення яких є підставою для визнання правочину недійсним.
Кредитний договір містить несправедливі умови для позичальника, а саме: сплата кредиту у іноземній валюті, оскільки дуже важко сплачувати валюту, розмір якої постійно зростає відносно гривні; відсутність у позичальника до підписання ним кредитного договору достовірної інформації про сукупну вартість кредиту, тому позичальник не міг зробити висновок, чи має він можливість сплатити цей кредит; відсутність належного попередження позичальника зі сторони банку про валютні ризики; відсутність у позичальника справедливого, цілком узгодженого графіку платежу. Вважає, що відсутність у позичальника перед укладанням договору повної, мотивованої інформації про особливості отримання кредиту у іноземній валюті та повної інформації про сукупну вартість кредиту, економічного обґрунтування розміру відсотків за користування кредитом є фактично уведенням банком в оману позичальника, який помилково підписав кредитний договір. Тому, вважає, що можливо також визнати кредитний договір недійсним на підставі статей 229, 230
ЦК України.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2019 року позов АТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 09 липня
2007 року № 221/24-47 у сумі 238 208,88 грн. У задоволенні решти вимог АТ "Укрсоцбанк" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору із 22 січня 2015 року, тому наявні правові підстави для стягнення з боржника за вказаним договором кредиту заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Вимоги про стягнення пені є неправомірними, оскільки ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає на території антитерористичної операції.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 була ознайомлена належним чином з умовами кредитного договору від 09 липня
2007 року № 221/24-47, про що свідчить її особистий підпис та до певного часу виконувала його умови, що також підтверджує належну обізнаність ОСОБА_1 щодо всіх умов договору.
Постановою Донецького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду
м. Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк не надав жодного доказу отримання ОСОБА_1 кредиту доларах США. Крім того, ПАТ "Укрсоцбанк" не надав чіткого розрахунку заборгованості. До того ж, банк із 07 жовтня 2014 року не мав права нараховувати відсотки, оскільки 06 жовтня 2014 року банк звертався до боржника з вимогою про погашення заборгованості.
Рух справи у суді касаційної інстанції, позиції інших учасників справи
Ухвалою судді Верховного Суду Сімоненко В. М. від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У жовтні 2019 року ПАТ "Укрсоцбанк" подало до суду відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Сімоненко В. М. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2020 року № 2792/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу
№ 263/6797/16-ц (провадження № 61-17418св19) 11 листопада 2020 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
09 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладений договір № 221/24-47, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 17 180,00 доларів США, зі строком погашення до 08 липня 2020 року, відсоткова ставка за користування кредитними коштами 12,0 % річних, відсоткова ставка за користування кредитними коштами, починаючи із 20 жовтня 2008 року, - 13,50 % річних.
ОСОБА_1 окремо ознайомлена з інформацією про умови кредитування згідно з особистим нею підписаним Запитом на отримання кредиту від 11 червня 2007 року із зазначенням валюти кредитування та іншими умовами, ознайомлена із тарифами банку, як при підписанні договору кредиту, так і змінами до нього.
25 червня 2014 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін № 2 до договору кредиту від 09 липня 2007 року № 221/24-47.
09 липня 2014 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін № 4 до договору кредиту від 09 липня 2007 року № 221/24-47 щодо порядку сплати залишку заборгованості.
22 січня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін № 5 до договору кредиту від 09 липня 2007 року № 221/24-47.
05 червня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін № 3 до договору кредиту від 09 липня 2007 року № 221/24-47 щодо встановлення порядку погашення заборгованості. При цьому сторони погодились, що заборгованість за кредитом становить 8 024,27 доларів США, за простроченими відсотками - 402,44 доларів США.
Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав, надав грошові кошти позичальникові, що підтверджується заявкою на видачу готівки, анкетою позичальника, договорами про внесення змін до договору кредиту № 221/24-47 із додатками - графіками погашення кредиту, додатковими угодами про внесення змін до договору кредиту № 221/24-47 і уточненими графіками погашення кредиту. Зазначені документи підписані особисто ОСОБА_1 . Крім того, відповідачем подавалися позивачу заяви про надання відстрочок на погашення кредиту
від 19 травня 2015 року, від 22 квітня 2016 року. Крім того, факт отримання кредитних коштів підтверджено здійсненням регулярних платежів ОСОБА_1 на погашення спірного кредиту у період із 15 грудня 2008 року до 22 січня 2015 року.
На порушення умов кредитного договору відповідач у повному обсязі не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 12 травня 2016 року за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 9 543,43 доларів США, що на дату складання розрахунку, становить 241 693,69 грн, із яких: 203 219,96 грн - сума заборгованості за кредитом, що дорівнює 8 024,87 доларів США, 34 988,92 грн - сума заборгованості за відсотками, 2 063,54 грн - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 421,28 грн - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків.
Нормативно-правове обґрунтування
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599
ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.