ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2020 року м. Київ
справа № 711/4798/17
провадження № 61-20080св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді Демчика Р. В., та постанову апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Нерущак Л. В., Карпенко О. В., Фетісової Т. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
14 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2006 року стягнено з ОСОБА_2 на його користь 40 400 грн боргу, 1 200 грн процентів за прострочення погашення боргу та 400 грн судових витрат, проте рішення боржником не виконане.
Тривале невиконання судового рішення ОСОБА_2 завдало майнових збитків позивачу, які полягають у тому, що, надавши ОСОБА_2 позику в сумі 8 000 доларів США, заборгованість з часу розгляду справи у зв`язку зі зміною курсу долара США зросла. Зокрема, сума боргу за позикою становила 8 000 доларів США, що еквівалентно на 5 червня 2006 року 40 400 грн, а на 12 червня 2017 року становить 209 200 грн. Відповідач частково повернув визначену судом позику в гривнях, а саме 4 000 грн 6 листопада 2014 року та 4 000 грн 18 листопада 2016 року. Таким чином, в зв`язку зі зміною курсу долара по відношенню до гривні, позивач вважав, що з відповідача підлягає стягненню різниця між еквівалентами суми боргу за позикою згідно офіційних курсів НБУ гривні до долара США на 23 жовтня 2006 року та 12 червня 2017 року, з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем в сумі 176 800 грн. Крім того, відповідач повинен сплатити проценти від суми позики за весь час користування грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ, сума яких на 12 червня 2017 року складає 11 584,19 доларів США, що є еквівалентом 302 926,57 грн, сплатити 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, починаючи з 5 червня 2005 року, і на 12 червня 2017 року розмір таких процентів складає 2 621,59 доларів США, що є еквівалентом 68 554,58 грн.
Позивач зазначив, що діями відповідача завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що внаслідок невиконання ОСОБА_2 боргового зобов`язання позивач у листопаді 2006 року перебував на стаціонарному лікуванні в інфарктному відділенні 3-і міської лікарні з діагнозом інфаркт міокарда з аневризмою і у лютому 2007 року Черкаська МСЕК визнала його непрацездатним та інвалідом II групи довічно. Такі обставини є підставою для стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, яку позивач оцінив у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та мотиви їх прийняття
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2006 року припинені позикові зобов`язання; це рішення згідно виконавчого листа виконувалося в порядку Закону України "Про виконавче провадження" і було виконане відповідачем ОСОБА_2 повністю, у зв`язку з чим виконавче провадження було закінчено. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, пов`язаної з невиконанням відповідачем боргового зобов`язання, суд першої інстанції виходив з підстав недоведеності завдання відповідачем такої шкоди.
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13 листопада 2017 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вважав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Так, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2006 року спір по суті між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо повернення останнім позики у сумі 8 000 доларів США вирішений та стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 40 400 грн, обрахований з курсу долара США до гривні на час розгляду справи, 1 200 грн процентів за прострочення повернення боргу відповідно до вимог
статті 625 ЦК Українита судовий збір.
Суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення суду виконано повністю та враховано, що офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати). Однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов`язанні, спір щодо якого вже вирішений судом, пред`являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги за цим же зобов`язанням. Крім того, ризики за договором несуть обидві сторони і помилковим є покладення відповідальності за коливання курсу долару США лише на відповідача.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на те, що відповідач не повернув йому позику, та зазначив, що дані твердження позивача спростовуються наявними в матеріалах справи розписками про повернення суми боргу частинами, які були належним чином досліджені судом першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з невиконанням відповідачем боргового зобов`язання, у зв`язку з недоведеністю такої шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
20 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Черкаської від 20 січня 2018 року і ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Зазначив, що рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2006 року примусово виконувалося протягом десяти років. 22 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції із заявою про добровільне і фактичне погашення боргу на загальну суму 41 000 грн, надавши державному виконавцю копії сумнівних розписок, на підставі яких 27 червня 2017 року державним виконавцем Червонящим О. О. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення за виконавчим листом № 2-1475, виданим 8 листопада 2006 року Придніпровським районним судом міста Черкаси. Вважає, що наявність судового рішення про стягнення боргу за договором позики, яке не виконано належним чином, не припиняє правовідносин сторін у зобов`язанні та не позбавляє позичальника права на отримання суми боргу. Тривале невиконання судового рішення ОСОБА_2 завдало йому майнових збитків. Судами не взято до уваги, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики за весь період користування чужими коштами, в тому числі після настання терміну їх повернення. Надані ОСОБА_2 розписки і висновок експертного дослідження № 1/34 від 10 листопада 2017 року неправомірно оцінені судами як беззаперечні, належні та допустимі докази. Не погодився заявник і з висновками судів щодо недоведеності моральної (немайнової) шкоди.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження в суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана позивачем ОСОБА_1 20 квітня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що відповідно до розписки від 24 січня 2004 року ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 8 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 31 травня 2005 року.У зазначений термін ОСОБА_2 гроші не повернув і рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення боргу за цим договором позики.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40 400 грн боргу, 1 200 грн процентів за прострочення повернення боргу та 400 грн судових витрат. У задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що, незважаючи на рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2006 року, станом на час звернення з вказаним позовом відповідач позику йому не повернув, тому відповідні правовідносини тривають.
У письмових поясненнях від 2 жовтня 2017 року, наданих суду першої інстанції, позивач зазначив, що відповідач частково повернув йому борг 6 листопада 2014 року та 18 листопада 2016 року на загальну суму 8 000 грн, що підтверджується відповідними розписками; вказані кошти ОСОБА_2 передав йому через його доньку.
Під час розгляду справи суду першої інстанції були надані для огляду оригінали розписок від 29 червня 2011 року, 2 серпня 2011 року, 8 вересня 2011 року, 16 листопада 2011 року, 19 квітня 2012 року, 27 грудня 2012 року, 5 вересня 2013 року, 27 грудня 2013 року, 6 листопада 2014 року і 18 листопада 2016 року, за якими ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 41 000 грн у погашення боргу в розмірі 8 000 доларів США.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив складення розписок від 6 листопада 2014 року і 18 листопада 2016 року про отримання грошових коштів у сумі 8 000 грн і заперечував складення інших.
Згідно з висновком експертного дослідження Черкаського НДЕКЦ МВС № 1/34 від 7 листопада 2017 року, проведеного за заявою ОСОБА_2, рукописний текст та підписи від імені ОСОБА_1 у розписках від 29 червня 2011 року, від 2 серпня 2011 року, від 27 грудня 2013 року, від 5 вересня 2013 року, від 16 листопада 2011 року, від 8 вересня 2011 року, від 19 квітня 2012 року, від 27 грудня 2012 року та рукописний текст і підписи від імені ОСОБА_1 у розписках від 6 листопада 2014 року і від 18 листопада 2016 року виконані однією особою.
За таких обставин суди дійшли висновку, що під час примусового виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2006 року ОСОБА_1 згідно вказаних розписок отримав від ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу 41 000 грн.
Постановою державного виконавця Соснівського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області від 27 червня 2017 року на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження"закінчене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1475, виданого 8 листопада 2006 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 42 000 грн у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.