/
Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 607/6916/19
провадження № 61-20520св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2019 року у складі судді Вийванка О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня
2019 рокуу складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О.,
Ходоровського М. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення.
Позовна заява мотивована тим, що сторони з 25 листопада 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 лютого 2019 року розірвано.
За час перебування у шлюбі сторонами було нажито ряд майна, в тому числі квартира АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю сторін.
04 березня 2019 року ОСОБА_1 був позбавлений права на користування даною квартирою, оскільки відповідач перенесла його особисті речі у підвальне приміщення, змінила вхідні замки на дверях та дверей не відриває.
З приводу вказаної ситуації позивач звертався до поліції.
ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди в користуванні квартирою та усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом передачі йому комплекту діючих ключів від вхідних та інших дверей даної квартири та вселити його до даного житла.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 23 липня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом передачі ОСОБА_1 комплект діючих ключів від вхідних та інших дверей квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що права та інтереси позивача були порушені відповідачем шляхом чинення перешкод у доступі до квартири. Відповідачем не подано доказів про визнання за нею права особистої власності на квартиру.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що наявність у позивача права користування спірною квартирою, є визначальним при вирішенні спору про усунення перешкод у користуванні нею.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
13 листопада 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня
2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня
2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано жодних доказів, що йому чинилися будь-які перешкоди в користуванні житловим приміщенням, а також не надано доказів про зміну комплекту діючих ключів від вхідних дверей та всіх інших ключів квартири АДРЕСА_1 . Факт неприязних відносин між сторонами не може слугувати підставою для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням. Відсутні будь-які документи які б підтверджували, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя. Позивач проживає в іншій квартирі.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У грудні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року заяву ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2019 року та постанови Тернопільського апеляційного суду
від 15 жовтня 2019 року задоволено.
Зупинено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня 2019 року та постанови Тернопільського апеляційного суду
від 15 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 липня
2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 жовтня
2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого
2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 25 листопада 2003 року сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 21 лютого 2019 року було розірвано.
Згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного 08 травня 2013 року, ОСОБА_2 придбала у власність квартиру
АДРЕСА_1 .
В пункті 9.5 даного договору зазначено, що на купівлю об`єкта продажу нотаріусу надано заяву про згоду чоловіка покупця ОСОБА_1
ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Установлено, що позивач після розірвання шлюбу, з березня 2019 року, не проживає у спірній квартирі, оскільки між сторонами склалися неприязні стосунки і він позбавлений можливості користуватися квартирою через відсутність ключів від вхідних дверей.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 02 червня 2020 року у справі № 607/13126/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зокрема визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру
АДРЕСА_1 , і в порядку поділу майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частину квартири
АДРЕСА_1 .