РІШЕННЯ
Іменем України
07 грудня 2020 року
Київ
справа №9901/190/20
адміністративне провадження №П/9901/190/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Кравчука В.М., Тацій Л.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Самари В.С.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Русакової І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції за допомогою програми "EasyCon" позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 23 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через "Електронний суд" до Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якому просив визнати протиправною відмову Вищої ради правосуддя надати йому інформацію на запит від 20.06.2020, а саме повідомити:
- суддів з переліку, вказаних у листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.11.2019 №М-6219/19, щодо яких до Вищої ради правосуддя надійшли подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення суддів на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з вказівкою дати надходження таких подань та члена Вищої ради правосуддя, на розгляді якого перебувають чи перебували такі подання;
- суддів з переліку, вказаних у листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.11.2019 №М-6219/19, щодо яких Вища рада правосуддя винесла рішення про звільнення на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України;
- суддів з переліку, вказаних у листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.11.2019 №М-6219/19, щодо яких Вища рада правосуддя винесла рішення про відмову у звільненні на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України;
- суддів з переліку, вказаних у листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.11.2019 №М-6219/19, щодо яких Вища рада правосуддя винесла рішення про залишення без розгляду подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення суддів на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України;
та зобов`язати Вищу раду правосуддя надати відповідь на ці питання.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що листом від 11.11.2019 №М-6219/19 ВККС надала йому інформацію щодо суддів, які визнані такими, що не відповідають займаній посаді. Подання про звільнення цих суддів були надіслані ВККС до ВРП ще у 2018 році та на початку 2019 року. 20 червня 2020 року ОСОБА_1 надіслав електронною поштою до Вищої ради правосуддя запит на доступ до публічної інформації та додав до нього лист ВККС від 11.11.2019 №М-6219/19.
Листом №25381/0/9-20 від 30 червня 2020 року ВРП надала відповідь на вказаний запит. У цьому листі ВРП надала інформацію лише щодо кількості подань ВККС, які надійшли до ВРП, а також статистичні дані щодо результатів їх розгляду. Разом із тим, ВРП відмовилась надати йому інформацію щодо:
- дати надходження кожного з подань ВККС до ВРП;
- ПІБ членів ВРП, на яких (були) розподілені такі подання ВККС;
- ПІБ суддів, щодо яких (не) розглянуто подання ВККС.
Свою відмову надати цю інформацію ВРП пояснила тим, що така не була отримана або створена в процесі виконання ВРП своїх повноважень (зокрема шляхом узагальнення чи аналітичної обробки даних), а, відповідно, й не перебуває в її володінні. Крім того, ВРП зазначила, що сформувати інформацію за запитуваними критеріями покладає на розпорядника додаткове навантаження, що не передбачено вимогами Закону України "Про доступ до публічно інформації".
3. Позивач уважає таку відмову надати запитувану інформацію протиправною з таких підстав.
4. Щодо дат надходження подань ВККС України, то Закон України "Про доступ до публічної інформації" зобов`язує ВРП фіксувати інформацію про те, коли та від кого до неї надійшов той чи інший документ, і, навіть, якщо ВРП не створила таку інформацію, то законодавчо зобов`язана була створити.
5. Щодо ПІБ членів ВРП, на яких (були) розподілені подання ВККС України, то публічний характер інформації про членів ВРП - доповідачів за результатами автоматичного розподілу справ - підтверджено постановами Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №9901/510/18 та від 07 лютого 2019 року у справі №9901/478/18.
6. Щодо ПІБ суддів, щодо яких (не) розглянуті подання ВККС України, то ВРП раніше надавала публічну інформацію про результати розгляду тих чи інших дисциплінарних скарг за певними критеріями, зокрема щодо результатів розгляду дисциплінарних скарг, поданих на суддів Вищого антикорупційного суду. Надання інформації за поданням ВККС України потребує від розпорядника аналогічних дій щодо збирання інформації, а тому відмова ВРП надати таку є щонайменше непослідовною.
7. На обґрунтування адміністративного позову також зазначає, що збирання і надання інформації на його запит не потребувало від розпорядника значних інтелектуальних зусиль, у тому числі проведення додатково змістовного аналізу. Надання потребувало лише дій з пошуку інформації (документів, які її містять) в системі обліку документації та системі автоматизованого розподілу справ та подальшої фіксації такої інформації, взятої з різних документів.
8. Позивач уважає, що його запит на отримання дат надходження подань ВККС України до ВРП на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, а також ПІБ членів ВРП, на яких (були) розподілені такі подання, був найменш обтяжливим з точки зору тягара розпорядника способом отримати інформацію.
9. Запитувана інформація є предметом значного суспільного інтересу, а метою її отримання є ефективна реалізація права позивача на свободу вираження поглядів.
10. Уважає, що звільнення суддів, визнаних ВККС України такими, що не відповідають займаним посадам за результатами кваліфікаційного оцінювання, є одним із завдань судової реформи, а тому діяльність ВРП та її членів з розгляду відповідних подань ВККС України стосуються проблеми, до якої громадськість має суспільний інтерес.
11. Ця інформація для позивача є необхідною, аби мати можливість оцінити результати роботи (у тому числі оперативність) ВРП, її членів в цьому напрямку та реальні наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів, після чого донести власну думку про це суспільству.
12. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити.
13. Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до Суду відзив на позову заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Зокрема вказує, що норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" регулюють відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створення певної інформації. ВРП було надано відповідь на запит ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та повідомлено про інформацію, яка не може бути надана в межах запиту позивача, оскільки не створена ВРП в процесі виконання нею повноважень.
14. Таким чином, відповідач вважає, що Радою надану вичерпну відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 та відмови, про яку говорить останній, в розумінні ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", взагалі не було.
15. Також у відзиві ВРП вказує, що позивач не позбавлений права "постійно здійснювати моніторинг діяльності ВРП", про який останній вказує у своєму позові, однак ВРП не є органом, який "забезпечує" організаційну діяльність громадських активістів, а доступ до інформації забезпечується ВРП в порядку визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації" шляхом системного та оперативного оприлюднення інформації на офіційному вебсайті ВРП у мережі Інтернет.
16. На думку ВРП, з текстових та відеоблогів не вбачається яким чином позивач використовує отриману ним інформацію та яку "користь суспільним інтересам" принесе висвітлення ОСОБА_1 власної думки з цих питань.
17. Як стверджує ВРП, у цій справі позивач не наводить переконливих доводів щодо порушення ВРП його прав, тому звернення до суду з цим позовом не відповідає нормам процесуального законодавства.
18. На вимогу суду 25 листопада 2020 року відповідачем подано додаткові пояснення, в яких ВРП наголошує, що інформація, за визначеними у запиті критеріями, не створена в процесі здійснення Радою своїх повноважень й, відповідно, не відображена та не задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, а її створення покладає на розпорядника надмірний тягар та додаткове навантаження, що не визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації"
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
19. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2020 року визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду даної справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Кравчука В.М., Чиркіна С.М.
20. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні з викликом сторін на 7 вересня 2020 року о 15:00 год, яке відбудеться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5.
21. 21 серпня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява Вищої ради правосуддя про залишення позову без розгляду, в якій відповідач просить, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
22. У зв`язку з перебуванням судді Чиркіна С.М. у відпустці (наказ від 05 серпня 2020 року №128-кв), відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 01 вересня 2020 року, визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду даної справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Кравчука В.М., Тацій Л.В.
23. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року заяви ОСОБА_1 та Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
24. 07 вересня 2020 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, якою у задоволенні заяви Вищої ради правосуддя про залишення позову без розгляду відмовлено та відкладено розгляд справи до 05 жовтня 2020 року о 15:20 год.
25. 05 жовтня 2020 року від ВРП надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому заявник зазначив, що з огляду на зайнятість працівників правового управління ВРП, які здійснюють представництво інтересів Ради в судах в інших судових засіданнях, призначених на 05 жовтня 2020 року у Верховному Суді, забезпечити явку представника відповідача у цій справі не є можливим.
26. В судовому засіданні 05 жовтня 2020 року судом, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 205 КАС України, ухвалено відкласти розгляд справи до 09 листопада 2020 року о 15:30, у зв`язку з тим, що це перша неявка в судове засідання відповідача, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, та він повідомив про причини неявки, які судом визнані поважними.
27. 09 листопада 2020 року в судовому засіданні витребувано у відповідача додаткові матеріали та у зв`язку з вказаним оголошено перерву у судовому засіданні до 07 грудня 2020 року.
28. 25 листопада 2020 року на адресу суду надійшли витребувані матеріали.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
29. Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі ВККС) листом від 11.11.2019 №М-6219/19 надала ОСОБА_1 інформацію щодо суддів, які визнані такими, що не відповідають займаній посаді.
30. 20 червня 2020 року ОСОБА_1 надіслав електронною поштою до Вищої ради правосуддя запит на доступ до публічної інформації, який зареєстрований у ВРП за вх.№ 138/14/16-20 та у якому просив повідомити:
1) суддів з переліку, вказаних у листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.11.2019 №М-6219/19, щодо яких до Вищої ради правосуддя надійшли подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення суддів на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з вказівкою дати надходження таких подань та члена Вищої ради правосуддя, на розгляді якого перебувають чи перебували такі подання;
2) суддів з переліку, вказаних у листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.11.2019 №М-6219/19, щодо яких Вища рада правосуддя винесла рішення про звільнення на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України;
3) суддів з переліку, вказаних у листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.11.2019 №М-6219/19, щодо яких Вища рада правосуддя винесла рішення про відмову у звільненні на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України;
4) суддів з переліку, вказаних у листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 11.11.2019 №М-6219/19, щодо яких Вища рада правосуддя винесла рішення про залишення без розгляду подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення суддів на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
31. 30 червня 2020 року ВРП листом №25381/0/9-20 надала відповідь на вказаний запит, в якій надала інформацію щодо кількості подань ВККС, які надійшли до ВРП, а також статистичні дані щодо результатів їх розгляду, а також зазначила, що іншу запитувану інформацію надати не вбачається можливим, оскільки її не створено у ВРП, зокрема шляхом узагальнення чи проведення аналітичної обробки даних, а відповідно й не перебуває у її володінні. Крім того, сформувати інформації за визначеними у запиті критеріями (щодо прізвищ, імен, по батькові та кількості суддів, члена Ради та дати надходження подань ВККС) покладає на розпорядника надмірний тягар та додаткове навантаження, що не визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації".
32. Позивач, вважаючи таку відповідь протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
33. Оцінюючи наведені учасниками справи аргументи на обґрунтування позову та заперечень на нього, Суд дійшов таких висновків.
34. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.
36. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя встановлено у статті 266 КАС України.
37. Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
38. Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19). Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити (п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).
39. Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція), яка в силу статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, закріплює, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
40. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
41. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
42. За змістом частин першої, другої статті 7 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон №2657-XII) право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
43. За приписами статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (надалі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
44. Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону №2939-VI, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, зокрема: уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI); інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону №2939-VI).
45. Як зазначається у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі №819/1351/16, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VI). Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною.
46. Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI).
47. Частинами першою-третьою статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.