ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/27829/15
адміністративне провадження № К/9901/17977/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року (головуючий суддя - Келеберда В.І., судді: Данилишин В.М., Качур І.А.),
постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Келеберда В.І., судді: Данилишин В.М., Качур І.А.),
ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Желтобрюх І.Л.),
ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (головуючий суддя - Парінов А.Б., судді: Беспалов О.О., Губська О.А.)
у справі № 826/27829/15
за позовом ОСОБА_1
до Державної фінансової інспекції України
про стягнення середнього заробітку, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1, скаржниця) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України (далі - відповідач, ДФІ), в якому просила:
визнати незаконним та скасувати наказ від 18.12.2014 №1180-о;
поновити її на посаді директора Департаменту інспектування органів державної влади та місцевого самоврядування Державної фінансової інспекції України;
стягнути на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 28.11.2014 по 18.12.2014 в сумі 3882,9 грн. та заборгованість по листку непрацездатності від 24.11.2014 серії АГЗ №777103 за ненарахований робочий день 27.11.2014 в сумі 585,3 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2016 позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 скасовано вказану вище ухвалу в частині стягнення невиплаченої та ненарахованої за період з 28.11.2014 по 18.12.2014 та відповідно до листка непрацездатності за 27.11.2014 заробітної плати. Справу в цій частині позовних вимог направлено для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва. В іншій частині ухвалу від 23.02.2016 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції України про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що обов`язок щодо оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності позивача лежить на відповідачу, з шостого дня - на Фонді соціального страхування. Зважаючи на те, що позивач перебувала на лікарняному з 07.11.2014 по 27.11.2014 включно, отже період з 07.11.2014 по 12.11.2014 включно оплачується відповідачем, з 12.11.2014 по 27.11.2014 - фондом соціального страхування. Відтак, доводи позивача щодо обов`язку відповідача виплатити їй заробітну плату за 27.11.2014 є необґрунтованими. Крім того, суди зауважили, що, оскільки позивачка у період з 28.11.2014 по 18.12.2014 не працювала, підстави для виплати їй заробітної плати за вказаний період відсутні, у зв`язку з чим вказані вимоги задоволенню не підлягають. Посилання позивача на необхідність задоволення судом апеляційної інстанції вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати колегія суддів відхилила, оскільки такі вимоги не заявлялися ОСОБА_1 в суді першої інстанції.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
09 березня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, в якій скаржниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судами попередніх інстанцій проігноровано її твердження про фактичну присутність на роботі, як до, так і після 18.12.2014, про відсутність наведення судами жодної підстави в обґрунтування того, що спільний розгляд роз`єднаних вимог позовної заяви (а саме, вимоги про незаконність звільнення чи вимоги щодо проведення повного розрахунку при звільненні) ускладнює чи сповільнює розгляд справи. Скаржниця також звертає увагу на неврахуванні судами її заперечень щодо безпідставності тверджень відповідача про коректність відомостей, відображених відповідачем у наданих до суду документах (в тому числі, табелях обліку робочого часу). ОСОБА_1 наголошує, що згоди на відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін з 07.11.2014 по 31.12.2015 вона не давала. Крім того, позивачка зауважує про залишення без розгляду її клопотань про допит свідків, показаннями яких могли бути доведені твердження позивачки про її присутність а роботі в оспорюваному періоді. Також ОСОБА_1 вважає необґрунтованим посилання на відсутність заявлення нею у суді першої інстанції вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, як на підставу для відмови у задоволенні такої вимоги апеляційної скарги.
21 квітня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення Державної фінансової інспекції України, в якому відповідач вважає подану касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивачка працювала на посаді директора Департаменту інспектування органів державної влади та місцевого самоврядування Державної фінансової інспекції України.
Відповідно до листка непрацездатності серії АГЗ №777103 ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатна з 07.11.2014 по 27.11.2014 включно (стати до роботи 28.11.2014).
В подальшому, наказом Державної фінансової інспекції України від 18.12.2014 позивачку звільнено з посади. Трудову книжку позивачка отримала 22.12.2014, що підтверджується розпискою про одержання (а.с. 81, том 2).
Відповідно до наказу Держфінінспекції від 07.11.2014 № 294-в ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати на 55 календарних днів з 07.11.2014 по 31.12.2014.
Наказом Держфінінспекції від 11.12.2014 № 323-в наказ № 294-в було скасовано.
Згідно табеля обліку робочого часу за грудень 2014 року (а.с. 200, том 2), позивачка в грудні 2014 року жодного дня не відпрацювала, проте за останній робочий день 18.12.2014 (день звільнення) ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату у розмірі 269,31 грн.
Згідно розрахунку оплати лікарняного листа серії АГЗ №777103 ОСОБА_1 (а.с. 34, том 1), оплата перших п`яти днів перебування ОСОБА_1 на лікарняному з 07.11.2014 по 11.11.2014 (3 робочі дні) у розмірі 1755, 90 грн. включено до платіжної відомості за січень 2015 року та згідно розрахункового листа за січень 2015 року (а.с. 36, том 1), виплачено у січні 2015 року.
Згідно розрахунку оплати лікарняного листа АГЗ №777103 ОСОБА_1 (а.с. 34, том 1), оплата перебування на лікарняному за період з 12.11.2014 по 27.11.2014 за рахунок фонду соціального страхування на випадок безробіття нарахована у розмірі 6 438,30 грн. з розрахунку 585,30 грн. за день за 11 робочих днів включена до платіжної відомості за січень 2015 року та проведена в січні 2015 року.
Згідно протоколу № 1 засідання комісії із соціального страхування Держфінінспекції України від 12.01.2015 (а.с. 176, на звороті, том 2) до періоду з 12.11.2014 по 27.11.2014 входить 12 робочих днів, проте оплату проведено за 11 днів у зв`язку з тим, що з 27.11.2014 згідно з висновком МСЕК ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК (а.с. 227, том І).
В січні 2015 року до відповідача надійшов протокол Фонду соціального страхування за результатом розгляду листка тимчасової непрацездатності позивача серії АГЗ №777103, у зв`язку з чим відповідачем замовлено кошти у Фонду соціального страхування (заявка-розрахунок від 21.01.2015 №1006).
30.01.2015 відповідачу надійшли кошти з Фонду соціального страхування по лікарняному листку серії АГЗ №777103 виплачено позивачці 05.02.2015.
В січні 2015 року відповідачем за один робочий день 27.11.2014 ОСОБА_1 було донараховано заробітну плату у розмірі 269,31 грн.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності станом на час існування спірних правовідносин було визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року N 2240-III (далі по тексту - Закон N 2240-III).
Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 2240-III допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного зі страхових випадків, передбачених цією статтею, зокрема - тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до вимог частини другої цієї статті зазначена допомога виплачується Фондом застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.
Згідно ч. 2 ст. 22 Закону № 1105-ХІV, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Як зазначено у пунктах 2 та 3 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. N 439 (далі - Порядку № 439) оплати оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності. Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.
Згідно з п. 6 Порядку N 439 обчислення розміру заробітної плати для здійснення оплати днів тимчасової непрацездатності провадиться у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.