ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2020 року
Київ
справа №826/8553/16
адміністративне провадження №К/9901/23251/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
заяву Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017 (судді Острович С.Е., Степашко О.І., Олендер І.Я.) у справі № 826/8553/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилон" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пилон" (далі - позивач, ТОВ "Пилон") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними дій щодо результатів документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Укр Сервіс Груп" за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, з ТОВ "Брандмауєр" за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з ТОВ "Готліб ЛТД" за період з 01.08.2015 по 30.08.2015; зобов`язанням вилучити з баз даних АІС "Реєстр платників податків", АІС "Аудит", АІС "Бест звіт", АІС "Співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту на рівні ДПА України" відомості занесені на підставі висновків акту №87/26-15-14-04-02/31028199 від 06.05.2016; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0006991404.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 № 0006991404 прийняте ГУ ДФС у м. Києві. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 залишено без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції переглядалися в частині задоволених позовних вимог.
ГУ ДФС у м. Києві звернулося до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017 у справі № 826/8553/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилон" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення з підстави, що передбачена пунктом 1 та 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві відповідач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.02.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2016, та відмовити у задоволенні позову.
У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а пунктом 5 частини першої вказаної статті передбачено, що таким мотивом є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
В якості підстав для перегляду судового рішення за пунктом першим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження зазначеного надає копії судових рішень цього ж суду від 02.02.2017 у справі № 826/17175/14 (К/800/13494/16), від 26.10.2016 у справі № 826/11720/13-а (К/800/61299/13), від 06.04.2016 у справі № 826/83/13-а (К/800/41082/13), від 13.11.2013 у справі № 2а/0470/6071/11, прийнятих за подібних обставин та предмета спору.
В якості підстави про перегляд за пунктом п`ятим частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем надано копію судового рішення Верховного Суду України від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16 та від 14.06.2016 у справі 21-1318а16, правовій позиції якого, на думку заявника, не відповідає судове рішення про перегляд якого він просить.
Суди попередніх інстанцій установили, що Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Укр Сервіс Груп" за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, з ТОВ "Брандмауєр" за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з ТОВ "Готліб ЛТД" за період з 01.08.2015 по 30.08.2015, за результатом якої складено акт №87/26-15-14-04-02/31028199 від 06.05.2016 та встановлено порушення позивачем вимог перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
З акту перевірки вбачається, що перевірку позивача проведено згідно з підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 № 0006991404, яким позивачу збільшено суму грошового забезпечення за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 908 479 грн (за основним платежем 1 526 783 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 381 696 грн).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.
У справі, що розглядається, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про реальність спірних господарських операцій здійснених позивачем з ТОВ "Укр Сервіс Груп", ТОВ "Брандмауер", ТОВ "Готліб ЛТД" з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи щодо реального характеру спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі первинних документів, оформлених за результатами реально здійснених господарських операцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі матеріалів, накладних на передачу матеріалів, актів прийому-здачі виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, акту на передачу обладнання та інструментів для виконання робіт, акту на повернення обладнання та інструментів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.
В рішенні від 10.08.2016 у справі № 826/17175/14 (К/800/13494/16) Вищий адміністративний суд України, застосувавши правову позицію Верховного Суду України, що викладена в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11), дійшов до висновку, що податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
В рішенні Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 у справі 826/11720/13-а (К/800/61299/13) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо нереальності господарських операцій позивача із контрагентом, зокрема, з огляду на відсутність рахунків, які б посвідчували придбання контрагентом матеріалів та обладнання для проведення монтажних робіт; відсутність локальних кошторисів, рахунків-фактур, планів-схем розміщення обладнання; документи про надання консалтингових послуг не розкривають зміст операцій та не відповідають вимогам законодавства; відсутні специфікації на замовлення, розрахунки вартості робіт за кожним замовленням, рахунки-фактури, роздруківки з електронної бази даних (адресна програма), реєстри, надані відділами Укрпошти щодо відправки рекомендованих листів, докази надання виконавцю (Товариству з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт") переліку осіб та їх адрес, за якими необхідно здійснювати розповсюдження конвертів із запакованими матеріалами. Документи від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоу Консалт" підписані ОСОБА_1, яка згідно з протоколом допиту свідка від 17.11.2011 заперечує причетність до ведення господарської діяльності товариства та підписання документів.