1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 760/3194/17

адміністративне провадження № К/9901/6576/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Аліменка В.О., Белової Л.В., Кучми А.Ю. від 07 лютого 2020 року

у справі №760/3194/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України

про визнання дій суб`єктів владних повноважень протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач 1) та Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі також, відповідач 2) в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Постанова КМУ № 975) та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України № 2011-XII);

- зобов`язати відповідачів призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Постанови КМУ № 975 та статей 16-16-3 Закону України № 2011-XII у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності;

- стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до статей 16-16-3 Закону України № 2011-XII та Постанови КМУ № 975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 824 531 грн.

2. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 січня 2019 року адміністративний позов задоволено.

3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанцій Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2020 року в задоволені клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у задоволені клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

6. 06 березня 2020 року Міністерством оборони України направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у справі №760/3194/17, у якій просить таку скасувати, а справу направити для провадження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 760/3194/17.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така не відповідає вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки при поданні апеляційної скарги апелянтом не сплачено судовий збір. Викладені апелянтом у клопотанні про відстрочення сплати судового збору обставини є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

Повертаючи апеляційну скаргу відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені скаржником у клопотанні про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги обставини щодо відсутності можливості сплатити судовий збір у передбачений законодавством строк не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Скаржником не надано доказів того, що ним, після залишення апеляційної скарги без руху вчинялися відповідні дії з метою усунення недоліків апеляційної скарги та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що 03 лютого 2020 року (останній день усунення недоліків апеляційної скарги) відповідачем направлено до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки станом на 03 лютого 2020 року судовий збір сплачено, але надати до суду документ про сплату судового збору з відміткою органу Державної казначейської служби України можливості не мав. Більш того такий документ подано до суду апеляційної інстанції 07 лютого 2020 року, у день повернення апеляційної скарги у справі №760/3194/17. Таким чином, суд апеляційної інстанції не належно з`ясував і дослідив обставини поважності причин пропуску строків апеляційного оскарження, а тому дійшов помилкового висновку щодо повернення апеляційної скарги особі, яка її подала у зв`язку з неповажністю причин продовження строку для усунення недоліків.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

11. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

12. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

14. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

15. Статтею 296 КАС України регламентовано вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Пунктом 1 частини 5 вказаної статті передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

16. Відповідно до статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

17. Так, за приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.


................
Перейти до повного тексту