Ухвала
02 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 522/9893/17
Провадження № 14-173 цс 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Таран Ярослав Євгенійович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Запольська Ольга Василівна, про визнання заповіту нікчемним
за касаційними скаргами ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарана Ярослава Євгенійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним.
2. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_3 . Заповітом від 04 квітня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоєю Лідією Андріївною, ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, а позивачці - все інше майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належати спадкодавцю на день його смерті.
3. Після заведення спадкової справи позивачці стало відомо про існування ще одного заповіту від 28 травня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є, згідно з яким ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, всі його майнові права, рухоме та нерухоме майно та все те, що буде належати йому на день смерті.
4. На момент складення заповіту 28 травня 2014 року ОСОБА_3 перебував у дуже тяжкому фізичному стані, постійно знаходився на лікуванні в онкологічній клініці - Товаристві з обмеженою відповідальністю "Медична клініка "Інновація" (далі - ТОВ "Медична клініка "Інновація") за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Лютіж, вул. Вітряного, 69-А з діагнозом аденокарцинома підшлункової залози Т4N?М1.
5. Позивачка вважає, що заповіт, складений ОСОБА_3 у лікарні за адресою: Київська область, Вижгородський район, с. Лютіж, вул. Вітряного, 69-А, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є. за межами нотаріального округу цього нотаріуса, тобто з порушенням пункту 2 глави 1, глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінʼюсту від 22 лютого 2012 року № 296/5. Ця обставина є підставою для визнання заповіту нікчемним відповідно до статті 1257 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), у зв`язку із чим позивачка просила визнати нікчемним заповіт ОСОБА_3, складений та посвідчений 28 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є., зареєстрований у реєстрі за № 549.
6. Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 04 жовтня 2018 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
7. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, керувався тим, що встановлення частиною третьою статті 1247 ЦК України вимоги щодо посвідчення заповіту нотаріусом кореспондує з положеннями пункту 1 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат" щодо віднесення посвідчення правочинів (договорів, заповітів, довіреностей) до нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси. Згідно зі статтею 13-1 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом. Наведені правові норми містять вимоги до місця вчинення нотаріальної дії, але не встановлюють наслідків порушення цих вимог у вигляді позбавлення чинності заповіту шляхом його нікчемності. Якщо нотаріус посвідчив заповіт особи не в межах свого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не може бути підставою для його нікчемності з огляду на вичерпний характер підстав нікчемності, що міститься у частині першій статті 1257 ЦК України.
8. Одеський апеляційний суд постановою від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 жовтня 2018 року скасував. Ухвалив нове судове рішення яким позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав нікчемним заповіт ОСОБА_3, складений та посвідчений 28 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Таран Я. Є., зареєстрований в реєстрі за № 549. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 600,00 грн.
9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Таран Я. Є. посвідчив заповіт 28 травня 2014 року поза межами Київського міського нотаріального округу. У судовому засіданні апеляційного суду приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Таран Я. Є. пояснив, що нотаріальні дії ним були вчинені, оскільки до нього звернулися знайомі йому особи. На час посвідчення ним заповіту від 28 травня 2014 року він не здійснював заміщення іншого нотаріуса у Вишгородському районі Київської області. Відповідно до правових висновків, які містяться у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року в справі № 6-2цс13, у силу статті 13-1 Закону України "Про нотаріат" нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених Законом. Нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусом у межах свого нотаріального округу незалежно від того, де знаходиться приміщення, яке є робочим місцем нотаріуса: в межах нотаріального округу або поза його межами. Отже, заповіт від 28 травня 2014 року складений з порушенням вимог чинного законодавства щодо порядку його посвідчення, а саме посвідчений приватним нотаріусом поза межами його нотаріального округу, що має наслідком нікчемність цього заповіту.
10. У листопаді 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Таран Я. Є. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року залишити в силі.
11. Касаційна скарга, крім іншого, мотивована тим, що серед визначених судом статей ЦК України та законів відсутні норми матеріального права, які б свідчили про нікчемність заповіту з підстав та за обставин, зазначених у позові та постанові. Суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, які не регулюють спірні відносини або взагалі не були чинними на час складення і посвідчення спірного заповіту. Суд апеляційної інстанції послався на частину першу статті 1275 ЦК України, яка стосується правових наслідків відмови від прийняття спадщини за заповітом. Порушень порядку посвідчення заповіту нотаріусом допущено не було. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам апеляційної скарги.
12. У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року і залишити позов без розгляду.
13. Касаційна скарга мотивована тим, що порушення вимог щодо місця вчинення нотаріальної дії не є підставою позбавлення чинності заповіту шляхом його нікчемності. Заповідач виразив своє волевиявлення в оспорюваному заповіті, яке було вільним, що було встановлено нотаріусом Тараном Я. Є., дії якого позивачка не оспорювала. Рішенням Жовтневого районного суду м. Одеси від 29 березня 2002 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був розірваний. Отже, ОСОБА_1 позбавлена права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 і не мала прав на пред`явлення позову. У Приморському районному суді міста Одеси розглядається тотожний спір, а тому позов слід залишити без розгляду.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2019 року крім іншого відкрите касаційне провадження у справі № 522/9893/17.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
16. Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року мотивована тим, що у справі, яка переглядається, встановлено, що заповіт від 28 травня 2014 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є., зареєстрований за реєстровим № 549. У наявній у справі копії цього заповіту зазначено, що проект заповіту виготовлений о 17 годині 30 хвилин за допомогою технічних засобів у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка, 46, оф. 3, а складено заповіт та підписано заповідачем і посвідчено приватним нотаріусом Тараном Я. Є. у лікарні о 18 годині 30 хвилин за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Лютіж, вул. Вітряного, 69-А у зв`язку зі станом здоров`я заповідача. На момент посвідчення заповіту від 28 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є. заповідач перебував на постійному лікуванні в онкологічній клініці - ТОВ "Медична клініка "Інновація" (Київська обл., Вишгородський район, с. Лютіж, вул. Вітряного, 69-А). Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тараном Я. Є. було посвідчено заповіт від 28 травня 2014 року поза межами Київського міського нотаріального округу.
17. У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі № 6 - 2цс13 вказано, що:
"15 травня 2009 року ОСОБА_4 склав заповіт, за умовами якого все своє майно, де б воно не було й з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_2. Заповіт посвідчено 15 травня 2009 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_3, робоче місце якої, знаходиться в Придніпровському районі м. Черкас за адресою: АДРЕСА_1. У зв`язку з хворобою заповідача приватний нотаріус виїздила за місцем його проживання, за адресою: АДРЕСА_2, а свій підпис на заповіті й скріплення його печаткою вона вчинила на своєму робочому місці. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позову, суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився і суд касаційної інстанції, виходили з того, що заповіт, складений ОСОБА_4 15 травня 2009 року, відповідає вимогам закону, посвідчений за адресою місцезнаходження приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, при посвідченні заповіту приватний нотаріус діяла відповідно до вимог статей 13-1, 41 Закону України "Про нотаріат" та пункту 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882. Посвідчення правочинів є однією з нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси (пункт 1 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат").У силу пункту 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України. Згідно зі статтею 13-1 Закону України "Про нотаріат" нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусом у межах свого нотаріального округу та за місцем знаходження приміщення державної нотаріальної контори, в якій працює державний нотаріус, або приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Законодавством заборонено нотаріусу здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу. Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в рішенні колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 червня 2010 року, наданому ОСОБА_1 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України встановлено неоднакове застосування статті 13-1 Закону України "Про нотаріат", пункту 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року не може залишатись у силі, а підлягає скасуванню на підставі пункту 1 статті 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції".