Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 723/4133/19
провадження № 51-3903км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурорів: Сегедіної І. Р., Подоляна Р. Д.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Шестакова А. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019240000000499, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 405 КК України на 6 років позбавлення волі.
Вирішено цивільний позов ОСОБА_2, питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, при проходженні військової служби за контрактом в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, у військовій частині 2195 (Чернівецький прикордонний загін, 31 прикордонний загін Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України, м. Чернівці, вул. Герцена, 2а), перебуваючи на посаді водія-електрика групи інженерних робіт відділення інженерного облаштування державного кордону інженерно-технічного відділу, у порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оборону України", ч. 1 ст. 1, ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", статей 11, 16, 17, 30, 31, 32, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 19 червня 2019 року близько 07:15 год, на території інженерно-військового містечка відділу прикордонної служби "Красноїльськ" Чернівецького прикордонного загону (смт. Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області), будучи невдоволеним діями свого начальника за військовим званням та посадою - лейтенанта ОСОБА_2 у зв`язку з виконанням ним обов`язків з військової служби, застосував насильство до останнього, завдавши один удар ножем в область спини, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення спини з ушкодженням селезінки, що підтверджується висновком експерта № 682 від 19 червня 2019 року.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у вказаному суді, в зв`язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового розгляду. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що всупереч вимогам ст. 419 КПК України, апеляційний суд не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги про неправильну кваліфікацію дій за ч. 3 ст. 405 КК України, оскільки вважає, що не було встановлено чи виконував на момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 службові обов`язки. Також стверджує, що зазначений суд, всупереч вимогам ст. 404 КПК України, не дослідив повторно доказів, які на його думку, були не повністю дослідженими в суді першої інстанції. Зазначає про невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та вказує, що наводив про це доводи в своїй апеляційній скарзі, проте апеляційний суд належним чином їх не перевірив та обґрунтованих відповідей на них не дав.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Шестаков А.В. також підтримав касаційну скаргу засудженого та, навівши доводи на необхідність, на його думку, скасування ухвали апеляційного суду, просив її задовольнити.
В запереченнях на касаційну скаргу виконуючий обов`язки військового прокурора Чернівецького гарнізону, посилаючись на безпідставність наведених засудженим ОСОБА_1 доводів, просив залишити її без задоволення.
Під час касаційного розгляду прокурори Сегедіна І.Р. та Подолян Р.Д. також висловили позицію щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції та вважали, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 убачається, що крім іншого, він посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 411 КПК України, вказує на неповноту судового розгляду, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.