Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 489/6110/17
провадження № 51-1996 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Саприкіної А.М.,
захисника Гордейчук Ю.О. (в режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12017150040005555 щодо
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Засілля Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року вирок районного суду скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 був визнаний винним у тому, що він 10 листопада 2017 року у період часу з 11:00 до 13:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на території ЗОШ № 30 у м. Миколаєві, маючи намір на викрадення малолітньої дитини, під приводом доставляння малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, додому, схопив його за капюшон куртки, обмеживши у вільному русі, та силоміць змісив йти до виходу зі школа. Проте, свій злочинний умисел до кінця не довів, оскільки був затриманий перехожими.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не було здобуто жодних доказів того, що ОСОБА_1 діяв з прямим умислом на викрадення малолітнього, тобто відсутня суб`єктивна сторона злочину, а показання свідків, на яких ґрунтується обвинувачення, не доводять факту незакінченого замаху на викрадення ОСОБА_2 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК України без повторного дослідження у судовому засіданні доказів здійснив їх переоцінку та дійшов протилежного висновку, ніж суд першої інстанції, про недоведеність винуватості особи, чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на законність рішення суду апеляційної інстанції та просить залишити його без зміни.
Прокурор у суді касаційної інстанції повністю підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Захисник Гордейчук Ю.О. та виправданий ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, серед іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно приписів ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
При цьому, у випадку встановлення апеляційним судом обставин, передбачених статтею 284 КПК України, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції.