Постанова
Іменем України
3 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 760/7826/15-к
провадження № 51-2720км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
захисника Луценка І. О.,
виправданих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 5 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014101110000134, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тираспіль (Республіка Молдова), жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 263- 1 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с. Горяне Городоцького району Вітебської області (Республіка Білорусь), жительки АДРЕСА_2, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Вороніж (Російська Федерація), жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК.
Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені обставини
За вироком Соломʼянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року визнано винуватими та засуджено:
ОСОБА_1 - за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 263-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
ОСОБА_2 - за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років;
ОСОБА_3 - за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у сприянні наданням засобів і знарядь незаконному виготовленню вибухових речовин, вибухових пристроїв за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - у закінченому замаху на придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу за таких обставин.
Так, у травні-червні 2014 року в особи, провадження щодо якої зупинено та яку оголошено у розшук (надалі - ОСОБА 1), виник умисел на вчинення на території України терористичних актів шляхом вибухів з метою залякування і порушення громадської безпеки.
У червні 2014 року в м. Києві ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБИ 1, однак без намірів вчинення терористичних актів, вступив з ним у попередню змову з метою виготовлення без передбаченого законом дозволу саморобних вибухових речовин та вибухових пристроїв і погодився сприяти йому в наданні відповідних засобів і знарядь.
У цей же час, у цьому ж місті, ОСОБА_1 на прохання ОСОБИ 1 підшукав у відкритому доступі глобальної комп`ютерної мережі "Internet" і надав їй інформацію про хімічні склади вибухових речовин, ідентифікованих назвами "кіса", "амонал" (суміші селітри на основі нітрату амонію, порошкоподібного алюмінію), та про способи дистанційного ініціювання їх загоряння - з використанням мобільного телефону й електричного реле.
У липні 2014 року ОСОБА_1 погодився на прохання ОСОБИ 1 виготовити детонатор для дистанційного ініціювання електричним імпульсом загоряння вибухової речовини - суміші селітри на основі нітрату амонію з порошкоподібним алюмінієм, поміщеної до металевих банок. З цією метою у вказаний час ОСОБА_1 одержав від ОСОБИ 1 мобільний телефонний апарат "Nокіа 7210", електричне реле "Таtami" і під контролем ОСОБИ 1 у своєму житлі на АДРЕСА_4 розпочав виготовлення детонатора: припаяв до пристрою вібраційного дзвінка телефону два ізольовані слабострумні дроти, вивівши їх вільні кінці назовні телефону, та розпочав і здійснював підшукування у м. Києві у відкритому продажі іншого (з пропускною напругою у 3 вольти), аніж одержав від ОСОБИ 1, електричного реле з метою укомплектування ним детонатора, який намагався виготовити.
Однак 26 серпня 2014 року ОСОБА_1 добровільно припинив свою протиправну діяльність, про що заявив до Служби безпеки України (далі - СБУ) і видав складові детонатора, який виготовляв для ОСОБИ 1.
Крім того, у липні 2014 року в м. Києві ОСОБА_2, перебуваючи під впливом ідей ОСОБИ 1 щодо необхідності забезпечення самозахисту від представників радикальних суспільних рухів в Україні, не будучи обізнаною про дійсні наміри цієї особи, вступила з ОСОБОЮ 1 у попередню змову на придбання разом із ним групою осіб і на його користь без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї у вигляді самозарядних бойових пістолетів, детонаторів до вибухівки, радіостанцій, бінокля армійського.
У серпні 2014 року ОСОБА_2 замовила у ОСОБА_4 безоплатне придбання самозарядних бойових пістолетів "ТТ" (Тульського Токарева) у кількості від 3 до 5 штук без передбаченого законом дозволу, а також детонаторів до вибухівки, радіостанцій, бінокля армійського.
Надалі 20 серпня 2014 року ОСОБА_2 у ході телефонної бесіди з ОСОБА_4 (який у такий спосіб приймав участь у негласній слідчій (розшуковій) дії - контрольованій поставці ОСОБА_2 вогнепальної зброї) погодилася одержати раніше обумовлені пістолети й інші речі в автоматичній камері схову Центрального залізничного вокзалу м. Києва, а 22 серпня 2014 року - дізналася від останнього код доступу та ідентифікаційний номер автоматичної камери схову Центрального залізничного вокзалу м. Києва.
У цей же день ОСОБА_2, попередньо домовившись з ОСОБОЮ 1, приблизно об 17:00 прибула на територію Центрального залізничного вокзалу м. Києва на площі Вокзальній, 1, де на неї вже чекали ОСОБА 1 та ОСОБА_3, і, зустрівшись з ними, повідомила ОСОБІ 1 код доступу (НОМЕР_1) та ідентифікаційний номер (НОМЕР_2) автоматичної камери схову, який запропонував особисто забрати з камери вогнепальну зброю разом з іншими речами.
Приблизно о 17:30 ОСОБА 1 відшукала автоматичну камеру схову з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 і, увівши до її автоматичного замка код доступу -НОМЕР_1, відчинила її та забрала з неї поліетиленовий пакет з пістолетами, після чого одразу почала рухатися на вихід з приміщення автоматичних камер схову вокзалу, де й була зупинена співробітниками СБУ. Під час огляду місця події у неї було виявлено у пакеті п`ять пістолетів, котрі відповідають конструкції пістолета Макарова ("ПМ"), однак не придатні до здійснення пострілів.
У такий спосіб ОСОБА_2 виконала усі дії, які вважала необхідними для одержання вогнепальної зброї від ОСОБА_4, що не відбулося з причин, котрі не залежали від її волі.
Крім цього, у травні-червні 2014 року ОСОБА_3 познайомився і почав спілкуватися з ОСОБОЮ 1, який висловлював негативне відношення до демократичних перетворень у країні та виношував наміри зорганізуватися в групу з метою фізичного протистояння останнім.
Під впливом таких ідей ОСОБИ 1 у ОСОБА_3, який не був обізнаний про дійсні наміри ОСОБИ 1, у липні 2014 року виник намір придбати для самозахисту вогнепальну зброю у вигляді пістолета Макарова, одразу після чого він розпочав її підшукування. У кінці липня 2014 року, домовившись шляхом листування у глобальній комп`ютерній мережі "Іnternet" з користувачем, ідентифікованим найменуванням " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", про придбання у нього пістолета Макарова, ОСОБА_3 перерахував на електронний гаманець цієї особи банківським переказом 3700 грн, однак замовлення (зброї) не отримав, оскільки продавець припинив спілкування і зник із зв`язку.
22 серпня 2014 року ОСОБА_3 у м. Києві на території станції метро "Політехнічний інститут" приблизно о 12:00 у черговий раз зустрівся з ОСОБОЮ 1, яка запропонувала разом із ним забрати з автоматичної камери схову відправлення з вогнепальною зброєю - пістолетами, на що останній погодився і прибув разом з ОСОБОЮ 1 на Центральний залізничний вокзал м. Києва, де вони зустрілись з ОСОБА_2 . Остання повідомила ОСОБІ 1 код доступу та ідентифікаційний номер автоматичної камери схову, де, з її слів, мали бути пістолети.
У цей же час ОСОБА_3 погодився на пропозицію ОСОБИ 1, щоб остання особисто забрала з автоматичної камери схову посилку з вогнепальною зброєю.
Приблизно о 17:30 ОСОБА 1 відшукала автоматичну камеру схову з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 і, увівши до її автоматичного замка код доступу - НОМЕР_1, відчинила її та забрала з неї поліетиленовий пакет з пістолетами, після чого одразу почала рухатися на вихід з приміщення автоматичних камер схову вокзалу, де й була зупинена співробітниками СБУ. У ході огляду місця події у неї було виявлено у пакеті п`ять пістолетів, котрі відповідають конструкції пістолета Макарова ("ПМ"), однак не придатні до здійснення пострілів.
У такий спосіб ОСОБА_3 виконав усі дії, які вважав необхідними для одержання вогнепальної зброї - пістолетів, що не відбулося з причин, котрі не залежали від його волі.
Київський апеляційний суд ухвалою від 5 березня 2020 року, задовольнивши апеляційні скарги сторони захисту, скасував вирок місцевого суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення їх винуватості у суді й вичерпання можливостей їх отримати.
За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції визнав, що ряд доказів, наданих стороною обвинувачення, зібрано з істотним порушенням вимог КПК та, як наслідок, є недопустимими, а решта доказів не доводять винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поза розумним сумнівом.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник зазначає, що винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм кожному злочину доведено зібраними у процесуальний спосіб і наявними у справі доказами, а апеляційний суд безпосередньо не дослідивши доказів у справі, неправомірно визнав частину їх недопустимими, порушивши приписи статей 23, 93, 94 вказаного Кодексу. Зокрема, вказує на те, що згаданий суд залишив поза увагою інформацію Апеляційного суду м. Києва № 01-1/35н/т від 16 січня 2016 року про те, що ухвалу слідчого судді від 31 липня 2014 року № 01-5963цт, на підставі якої було проведено негласні розшукові дії 7 серпня 2014 року, було знищено відповідно до акта знищення документів № 84/2014 від 25 грудня 2014 року на підставі повідомлення Департаменту контррозвідки СБУ про закриття контррозвідувальної справи, що не може свідчити на цій підставі про недопустимість доказів, отриманих у результаті НС(Р)Д. Також наголошує, щоапеляційний суд безпідставно дійшов висновку про порушення прав обвинувачених та провокування на вчинення злочину ОСОБА_2 з метою її подальшого викриття. На думку прокурора, цей суд всупереч вимогам статей 22, 23 КПК безпосередньо не допитав свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції.Вважає, що висновки апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про незаконність вироку місцевого суду є необґрунтованими, а постановлене цим судом рішення таким, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК.