Постанова
Іменем України
3 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 644/4023/17
провадження № 51-3957 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Матолич М.Р.,
захисника в режимі
відеоконференції Цемкалова В.І.
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017220530001423 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Зачепилівка Зачепилівського району Харківської області, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з часу прибуття і постановки засудженого на облік до установи відбування покарання.
Зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання час тримання його під вартою з 31 травня 2017 року по 2 червня 2017 року включно за правилами ч. 1 п. "в" ст. 72 та ч. 5 ст. 72 КК України, із співвідношення одному дню попереднього ув`язнення дорівнює два дні позбавлення волі та одному дню позбавлення волі дорівнює два дні обмеження волі.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2020 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду, 30 травня 2017 року приблизно о 19 годині у кімнаті гуртожитку АДРЕСА_2, під час сварки на побутовому ґрунті між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, останній, діючи з раптово виниклим умислом, направленим на заподіяння тілесних ушкоджень, у своїй кімнаті № 67 взяв молоток, з яким повернувшись до кімнати НОМЕР_1, попередив ОСОБА_2 про необхідність закінчення конфлікту, при цьому, погрожуючи останньому. Після чого, навмисно наніс ОСОБА_2 удар молотком по голові, від якого останній розлютився, та став йти на ОСОБА_1 . При цьому, останній, усвідомлюючи протиправність своїх дій, наніс приблизно сім неспрямованих ударів по голові молотком ОСОБА_2, розуміючи, що дані тілесні ушкодження є небезпечними для життя потерпілого в момент їх заподіяння. В подальшому, ОСОБА_1 попросив сусідів викликати швидку допомогу, та дочекавшись яку, з місця події пішов, викинувши молоток у вікно. З отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 був госпіталізований до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2, помер.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження, з яких сім поверхневих забійних ран голови - це легкі тілесні ушкодження по критерію короткочасного розладу здоров`я, та забійна рана в тім`яно-потиличній області справа, дном якої з`явився втиснутий перелом з ушкодженням речовини головного мозку та внутрішньочеревний крововиливом - це тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя.
Причиною смерті ОСОБА_2 стала важка черепно-мозкова травма та її ускладнення - набряк- дислокація стовбуру головного мозку.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, однак суд дійшов висновку про недоведеність його вини в пред`явленому обвинуваченні, і його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону України та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що судом апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК України проігноровані і залишені без розгляду доводи сторони обвинувачення щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_1 саме за ч. 1 ст. 115 КК України. Зазначає, що характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених ОСОБА_1, локалізація та кількість ударів молотком в ділянку голови, механізм їх спричинення, в сукупності свідчить про те, що обвинувачений мав прямий умисел на позбавлення життя ОСОБА_2, про що свідчить також відношення останнього до потерпілого, яке тривалий час до настання події було неприязне; те, що події вчинення злочину передувала сварка; і, що в даній ситуації, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті ОСОБА_2 для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має. Вказує на те, що доводи сторони обвинувачення, викладені в апеляційній скарзі щодо призначення покарання ОСОБА_1 без застосування положень ст. 69 КК України, судом апеляційної інстанції залишені без розгляду, та судом не зазначено обґрунтування наявності підстав для застосування ст. 69 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор доводи касаційної скарги підтримала частково, в частині застосування ст. 69 КК України, просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Щодо доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при перекваліфікації дій засудженого з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Так, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.