Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 756/11135/14-к
провадження № 51-4911км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Рибачук Г. А.,
захисника Михайлюка О. В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Михайлюка О. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110050012354, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, раніше судимого, востаннє 17 травня 2018 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 4 місяця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені п. 1 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.
Вироком Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано таухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 17 жовтня 2013 року, близько 16 год, поблизу адміністративної будівлі по вул. Героїв Дніпра, 22-Б у м. Києві, повторно, відкрито викрав, вихопивши у неповнолітньої ОСОБА_2 з рук, мобільний телефон марки "Fly IQ 441" вартістю
1 000 грн, в якому знаходились сім-картки мобільного оператора "Київстар" та "Лайф", які матеріальної цінності для потерпілої не представляють, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі захисник Михайлюк О. В. просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстави невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, оскільки вважає, що призначене покарання є явно несправедливим через суворість.
Вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки твердженням сторони захисту щодо міри покарання яка є справедливою і виправданою, а також те, що засуджений став на шлях виправлення.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник Михайлюк О. В. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі доводів, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про незаконність вироку апеляційного суду в частині невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Статтями 50і 65 ККУкраїни передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК Українизагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру та враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного і інші обставини справи, які у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.