Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 525/564/17
провадження № 51-6304км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Костюка О.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Литовченка Р.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника Литовченка Р.В. на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 травня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення воліна строк 10 років.
На підставі ч. 4 ст. 72 КК зараховано строк попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 03 березня 2017 року по 06 травня 2019 року.
Стягнуто із ОСОБА_1 : на користь ОСОБА_2 - 23 600 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн - моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - по 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь держави - витрати, пов`язані із залученням експерта, в розмірі 351,84 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком кримінальне правопорушення скоєно за таких обставин.
02 березня 2017 року в період часу з 21:00 по 22:00 ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні власного гаража, розташованого на АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо припускаючи настання наслідків у виді смерті, завдав ОСОБА_4 численних ударів руками та ногами по різних частинах тіла (не менше 25 - у ділянку голови, по 5 - у тулуб та по кінцівках. Крім того, завдав ударів дерев`яним столом, металевою каністрою та іншими предметами, чим заподіяв потерпілому в сукупності тяжкі тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень протягом нетривалого проміжку часу, а саме, близько 22:00 того ж дня потерпілий ОСОБА_4 помер на місці події. Смерть його настала внаслідок тупої травми голови, що призвела до виникнення крововиливів у м`які тканини голови та м`яку мозкову оболонку.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 20 листопада 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та прокурора Книша С.Р. залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Відповідно до ухвали суду на підставі ч. 4 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 07 травня по 20 листопада 2019 року.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений просить скасувативирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 травня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 рокуу зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального законуі неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що фактичні обставини справи не підтверджують умислу в нього на умисне вбивство ОСОБА_4 ;, свідки подій, які відбувались між ним та потерпілим, відсутні; фактичні обставини справи не доводять умисного характеру його дій, а свідчать про самооборону від нападу потерпілого.
На його думку суд апеляційної інстанції не в повному обсязі дав відповіді на доводи, викладені у його апеляційній скарзі, чим не дотримався вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Вказує у доповненнях до касаційної скарги від 13 жовтня 2020 року: що кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК є неправильною,
- його дії потребують іншої більш м`якої кваліфікації, оскільки він не мав умислу на вбивство ОСОБА_4 ;
- аналізує показання свідків та фактичні обставини;
- висновок експерта ОСОБА_6 про причину смерті потерпілого є неналежним, оскільки експерта не було допитано під час судового розгляду,
- висновки суду в частині задоволених сум за цивільними позовами потерпілих є помилковими;
- суд апеляційної інстанції не дотримався положень ст. 404 КПК і повторно не допитав свідків у справі за його клопотанням;
- внаслідок неналежного виконання захисниками своїх обов`язків він не отримав належної правової допомоги у справі, що, на його думку, є порушенням права на захист;
- апеляційний суд під час розгляду справи не дотримався загальних засад кримінального судочинства, а ухвалу суду відповідним чином не умотивовано;
від 29 жовтня 2020 року:
- у матеріалах кримінального провадження відсутній другий висновок СМЕ про отримані ним тілесні ушкодження. Вказаний висновок був долучений до матеріалів кримінального провадження, однак якимось чином зник. За його твердженнями, попередній захисник Долженко О.М. свої обов`язки із захисту виконувала неналежним чином, чим порушила право на захист. Місцевий суд під час розгляду справи не звернув уваги на те, що захисник неналежно виконує свої обов`язки та за через його халатність зникли документи з матеріалів справи;
від 13 листопада 2020 року:
- під час досудового слідства і судового розгляду в діях слідчих, прокурорів, свідків та спеціалістів ним були виявлені численні порушення КПК, які мають ознаки злочинів, визначених КК;
- слідчий Ігнатенко Ю.В. під час досудового слідства не дотримувався норм КПК, що ставить під сумнів об`єктивність досудового розслідування;
- його затримання відбулося поза межами КПК, оскільки фактично він був затриманий 02, а не 03 березня 2017 року, як вказано у протоколі, що, на його думку, є незаконним позбавленням волі;
- під час незаконного обшуку 02 березня 2017 року в його гаражі пропали його особисті речі, крім цього обшук був проведений без ухвали суду в нічний час, що, як він стверджує, є суттєвим порушенням з боку слідчого, а докази в результаті цих дій зібрані незаконно;
- прокурор у справі допускав численні порушення КПК, а саме здійснив доставку понятих для допиту як свідків, яким показував матеріали кримінального провадження. З цих підстав прокурору був заявлений відвід, який суд безпідставно відхилив. Також прокурор не доставив до суду частину речових доказів, що залишилося поза увагою апеляційного суду.
Захисник Литовченко Р.В. у касаційній скарзі просить скасувати вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 травня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. Вважає, що обставини справи, встановлені судами, не свідчать про наявність у підзахисного умислу на позбавлення життя потерпілого, натомість його дії були спрямовані на самооборону від потерпілого ОСОБА_4 .
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Литовченко Р.В підтримали свої касаційні скарги і просили їх задовольнити, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Захисник у судовому засіданні також звернув увагу на те, що його підзахисний діяв у стані необхідної оборони, оскільки посягання на життя ОСОБА_1 було реальним з урахуванням того, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння та здійснив напад із сокирою. Раптовість нападу підтверджується тим, що ОСОБА_1 захищався від дій потерпілого каністрою і столом, за допомогою якого вибив сокиру. Викликав швидку допомогу.
Прокурор Костюк О.С. не підтримав доводів, викладених у касаційних скаргах, і просив залишити скарги без задоволення. Звернув увагу суду на те, що касаційні скарги з доповненнями не містять даних, які свідчать про істотні порушення КПК, що є безумовними для скасування судових рішень, а також виправдовують дії ОСОБА_1 .
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, позицію прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційних скаргах, з доповненнями та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і захисника Литовченка Р.В не підлягають задоволенню на таких підставах.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На інших підставах касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів. Доводи засудженого та захисника щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції виходячи з вимог ст. 438 КПК.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності та допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд сформулював обвинувачення засудженому на підставі фактичних обставин кримінального правопорушення, установлених судом згідно з вимогами ст. 91 КПК, та правильно встановив, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК і є обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень та з дотриманням вимог ст. 404 КПК розглянув апеляційну скаргу засудженого, дав в ухвалі на виконання положень ст. 419 цього Кодексу вмотивовані відповіді на доводи, наведені в скарзі, врахував усі обставини, які за законом мають правове значення,при цьому не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1 та прийняв обґрунтоване рішення про залишення вироку місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави ухвалення такого рішення.
Перевіряючи доведеність винуватості ОСОБА_1, апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що суд у вироку обґрунтовано послався на докази, які були детально досліджені під час судового слідства та в сукупності доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства.
Зокрема, з показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що 02 березня 2017 року ОСОБА_1 здійснював ремонтні роботи автомобіля ОСОБА_4 . У вечірній час свідок, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували в приміщенні гаража на території домоволодіння ОСОБА_1, спілкувалися та вживали спиртні напої. Будь-якої конфліктної ситуації в процесі спілкування між ними не виникало. Приблизно о 21:30 він пішов із приміщення гаража разом зі свідком ОСОБА_8 . Вказані показання підтвердили також свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, який працює таксистом і 02 березня 2017 року у вечірній час привозив пляшку горілки за адресою проживання ОСОБА_1 . Також свідок ОСОБА_9 зазначив, що всі, хто перебував у приміщенні гаража, були в стані алкогольного сп`яніння.