Постанова
іменем України
3 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 691/502/18
провадження № 51-5170км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Костюка О. С.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Гречухи В. І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гречухи В. І. на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 30 січня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018250110000067, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2012 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 8 місяців з конфіскацією Ѕ майна, звільненого 3 серпня 2017 року з невідбутим строком 1 рік 3 місяці 11 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 307 - на строк 6 років з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 309 КК - на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2012 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Згідно з вироком ОСОБА_1, за невстановлених досудовим слідством обставин, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, частину якого (0,45 г) 20 березня 2018 року приблизно о 12:00 збув за 100 грн особі, зі зміненими анкетними даними - ОСОБА_3, а іншу частину (0,76 г) продовжив зберігати за місцем свого проживання з метою збуту. Під час обшуку 20 березня 2018 року за місцем проживання ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 0,76 г, а також ватні тампони з нашаруванням речовини коричневого кольору, у змивах яких виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб - концентрат з макової соломи (0,572 г), які за невстановлених досудовим слідством обставин ОСОБА_1 придбав та зберігав за місцем свого проживання.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, розгляд кримінального провадження проведено однобічно, речові докази не було відкрито стороні захисту, засудженому не було вручено копію обвинувального акту, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що засуджений збув речовину, яка не є наркотичною, а тому суд мав кваліфікувати його дії за ст. 190 КК. Суд апеляційної інстанції фактично не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту, тому його рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги, просив змінити судові рішення перекваліфікувавши дії засуджено з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.
З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, просить дати іншу оцінку доказам у справі, ніж ту, яку дав суд першої та апеляційної інстанції, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
Зокрема, як убачається із вироку, винуватість ОСОБА_1 доводиться показаннями свідка зі зміненими анкетними даними ОСОБА_4, котрий підтвердив, що коли він прийшов до ОСОБА_1 в гості, відчув запах ацетону, а в дворі бачив знаряддя для куріння коноплі про, що він повідомив працівників поліції та погодився придбати у засудженого наркотичний засіб в якості закупника. 20 березня 2020 року його оглянули працівники поліції та вручили грошові кошти. Придбану у ОСОБА_1 коноплю він в присутності понятих видав працівникам поліції, котрі поклали її у пакет та запечатали.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він був присутній в якості понятого при проведенні слідчих дій (помітки грошових купюр, видачі ОСОБА_4 наркотичного засобу, обшуку домоволодіння ОСОБА_1 та освідування останнього). При обшуку у засудженого було виявлено та вилучено грошові кошти, які при освітленні лампою світились світло-зеленим кольором, як і рука засудженого. ОСОБА_1 повідомив, що у нього ще є конопля та добровільно видав працівникам поліції паперовий згорток, також було знайдено тампони, які запакували та вилучили. Речовина, яку видав ОСОБА_1 та речовина, яку приніс ОСОБА_4, на його погляд, були однакові. Аналогічні показання надав свідок ОСОБА_6 та підтвердив, що під час обшуку велась відеозйомка вказаної слідчої дії.