Постанова
іменем України
01 грудня2020 року
м. Київ
справа №331/8037/17
провадження № 51-2678км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої Крет Г. Р.,
суддів Григор`євої І. В., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
прокурора Подоляк М. С.,
захисника Ставного Г. І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Воронцова Максима Михайловича на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 квітня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2,
виправданого за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомЖовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.Запобіжний захід у вигляді застави скасовано.Повернуто заставу в розмірі 33680 грн, внесену заставодавцем ОСОБА_2 .
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 09квітня 2020 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Згідно з обвинувальним актом, органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення в тому, що він, будучи особою, раніше судимою за вчинення корисливого злочину, знову вчинив корисливий злочин. Так, 18 жовтня 2017 року приблизно о 18:20 ОСОБА_1, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, повторно, з метою особистого збагачення, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля будинку №41 на вул. Благовєщенській у м. Запоріжжі шляхом ривку відкрито викрав з шиї потерпілої ОСОБА_3 золотий ланцюжок вагою 6,97 г 585 проби розміром 50 смвартістю 5230 грн та золотий підвісок вагою 1,45 г 585 проби вартістю 1085 грн, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 6315 грн. Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзіпрокурорпросить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК),судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своєї позиції прокурор вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, висновки службового розслідування від 12 лютого 2018 року, визнав недопустимими матеріали тимчасового доступу та похідні від них докази. Також зазначає про неможливість відтворення записів судових засіданьвід 07 серпня 2018 року та 30 серпня 2018 року.На вказані порушення апеляційний суд не звернув уваги та не усунув їх.Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурорне підтримав касаційної скарги прокурора, захисник заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
У касаційній скарзі, за її змістом, прокурор, окрім іншого, посилається на неповноту розгляду справи, не погоджуються зустановленими фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як їхперевірки в силу статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.
Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.