Постанова
Іменем України
03 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 161/20725/18
провадження № 61-23188 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Держава України в особі Управління Державної казначейської служби у м. Луцьку Волинської області;
третя особа - Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2019 року у складі судді Пахолюка А. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І. Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби у м. Луцьку Волинської області, третя особа - Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фону України у Волинській області, про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він перебуває на обліку у Луцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області з 22 жовтня 2002 року та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 визнано незаконним положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсій.
З огляду на це, у період з період з 01 січня 2015 року по 27 лютого 2018 року з його пенсії неправомірно, на його думку, відрахували 46 548,07 грн пенсії в якості податку.
Ураховуючи викладене, посилаючись на вимоги статей 1166, 1173, 1175 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України 46 548,07 грн як майнову шкоду, завдану законом, що визнаний неконституційним.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2019 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Управління Державної казначейської служби у м. Луцьку Волинської області, третя особа - Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, про відшкодування шкоди.
Ухвала мотивована тим, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується виплати пенсійного забезпечення за вислугу років, право на яке у позивача виникло у зв`язку із виконанням ним професійних обов`язків на посаді прокурора та припиненням виконання цих обов`язків та оскільки, спірні правовідносини між позивачем і відповідачами виникли щодо неправомірних дій через утримання з пенсії позивача, то цей спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що даний спір стосується виплати пенсійного забезпечення за вислугу років, право на яке у позивача виникло у зв`язку із виконанням ним професійних обов`язків на посаді прокурора та припиненням виконання цих обов`язків. Спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби. Оскільки, спірні правовідносини між позивачем і відповідачами виникли щодо неправомірних дій через утримання з пенсії позивача, то цей спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що провадження в даній справі необхідно закрити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, просив суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 161/20725/18 із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позов не пов`язаний з перебуванням позивача на публічній службі.
Закриваючи провадження у справі, суд послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17. Однак у зазначеній справі інший предмет стягнення збитків, завданих недоплатою заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати внаслідок несвоєчасної її виплати, а також недоплатою щомісячного грошового утримання та компенсації втрати його частини у зв`язку з несвоєчасною виплатою за період, коли позивач працював на посаді судді, тобто перебував на публічній службі. Тому зазначена правова позиція не стосувалася цієї справи, в якій позивач не посилався на проходження публічної служби.
Справа належить не до адміністративної, а до цивільної юрисдикції, оскільки предметом спору є відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок утримання коштів з суми пенсії, яка була йому призначена ще у 2002 році.
Крім того, позивач не оскаржує будь-які рішення, дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги фактом заподіяння йому шкоди внаслідок застосування неконституційного закону. Суд мав керуватися статтями 22, 1166, 1175 ЦК України. В адміністративному судочинстві вимога про відшкодування шкоди розглядається лише якщо вона заявлена з іншою вимогою, яка стосується публічно-правового спору.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Луцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області з 22 жовтня 2002 року та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.
Згідно довідки від 15 травня 2018 року № 6415, яка видана Луцьким об`єднаним управління Пенсійного фонду України Волинської області, за період з 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2018 року з пенсії ОСОБА_1 відраховано 46 548,07 грн, у тому числі: податок на доходи фізичних осіб 42 665,06 грн, військовий збір 3 883,01 грн (а. с. 9).
Такі відрахування здійснювалися на підставі абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, який Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 визнаний таким, що не відповідає Конституції України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.