Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 199/7135/16-ц
провадження № 61-9467св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2018 року у складі судді Скрипник О. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії судів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 22 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ЗАТ "ПУМБ"), правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 5854013 (далі - кредитний договір), за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 85 583,00 доларів США зі сплатою 11,90 процентів річних на строк до 22 листопада 2027 року. На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 22 листопада 2007 року між сторонами укладений іпотечний договір № 5872080, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 узятих на себе зобов`язань, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 22 листопада
2007 року № 5854013 у розмірі 154 369,95 доларів США. Зазначене рішення суду відповідачем не виконано.
У подальшому ПАТ "ПУМБ" стало відомо, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2015 року визнано недійсним договір іпотеки від 22 листопада 2007 року
№ 5872080, укладений між ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О. В.; припинено у Державному реєстрі іпотек іпотеку, накладену на підставі договору іпотеки від 22 листопада 2007 року № 5872080, укладеного між ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; знято у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону, накладену на підставі зазначеного договору іпотеки; припинено заборону № 6091783, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна 23 листопада 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О. В. на підставі договору іпотеки. З повідомлення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2016 року № 2/1293/16 стало відомо, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 10 листопада 2015 року у справі між такими сторонами та з такого предмету не ухвалювалося, за номером справи № 199/6645/15-ц зареєстровано іншу справу. Зазначене свідчить про чинність іпотеки, зареєстрованої на підставі договору іпотеки від 22 листопада 2007 року №5872080.
Разом з тим, згідно з відомостями, отриманими з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 перейшла у власність
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2016 року, укладеного між нею та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., зареєстрованого у реєстрі за № 1141.
Посилаючись на те, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, ПАТ "ПУМБ", з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:
- визнати ОСОБА_1 іпотекодавцем із усіма правами та обов`язками за іпотечним договором від 22 листопада 2007 року № 5872080, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 ;
- у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 22 листопада 2017 року № 5854013, що станом
на 29 серпня 2016 року за тілом кредиту становить 85 406,75 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експортом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 27 лютого 2018 року позов ПАТ "ПУМБ" задоволено.
Визнано ОСОБА_1 іпотекодавцем з усіма правами та обов`язками за договором іпотеки від 22 листопада 2007 року № 5872080, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 листопада 2007 року № 5854013, укладеним між ЗАТ "ПУМБ" та ОСОБА_2 у розмірі 85 406,75 дол. США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ціна якої становить 585 000,00 грн, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, за ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель (ПАТ "ПУМБ") набув право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вилучення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження іпотекою нерухомого майна відбулося на підставі неіснуючого судового рішення, що свідчить про чинність іпотеки ПАТ "ПУМБ" на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Зважаючи на те, що за змістом статті 23 Закону України "Про іпотеку" іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, тому перехід до ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру дає підстави для визнання її іпотекодавцем з усіма правами та обов`язками за іпотечним договором від 22 листопада 2007 року № 5872080, та звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором
від 22 листопада 2017 року № 5854013. Визначаючи початкову ціну продажу предмету іпотеки, суд виходив з ринкової вартості предмета іпотеки, визначеної у висновку про оцінку нерухомого майна від 22 листопада 2016 року, складеному суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, обгрунтованість якого відповідачами не спростовано.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого
2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про обрання банком неналежного способу захисту свого порушеного права, зазначивши, що у разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки, яке на власний розсуд може здійснити у судовому порядку на підставі рішення суду, чи у позасудовому порядку. Сам по собі факт не направлення банком
ОСОБА_1 досудової вимоги не може слугувати достатньою підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ "ПУМБ" за встановлених судом обставин, що банк у порядку передбаченому кредитним договором 01 жовтня 2014 року направивборжнику/іпотекодавцю ОСОБА_2 письмову вимогу про погашення заборгованості.Апеляційний суд також вказав, що банк звернувся до суду зпозовом у межах строку позовної давності (05 жовтня 2016 року), ураховуючи установлені рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2016 року обставини того, що право вимоги банку на повне погашення заборгованості позичальником за кредитним договором виникло 01 жовтня 2014 року у звʼязку з направлення ОСОБА_2 досудової вимоги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого
2018 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, та передати справу на новий розгляд до Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не урахував, що територіальна юрисдикція суду за позовами з приводу нерухомого майна визначається за правилами виключної підсудності. Оскільки предметом позову справі є звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, зазначений спір підлягав розгляду Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, а отже порушенням судом правил територіальної юрисдикції є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Вказувала на те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність неналежного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором на підставі недопустимих доказів, зокрема копії рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2016 року, яке не набрало законної сили, а також не урахували, що банк не направляв їй та/або позичальнику письмову вимогу про порушення зобов`язання за кредитним договором, передбачену статтею 35 Закону України "Про іпотеку", що свідчить про недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
Помилковими вважала також і висновки судів попередніх інстанцій про доведеність розміру вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю за рахунок предмета іпотеки, оскільки у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором. Суди не надали належної оцінки її доводам про те, що позичальник, отримавши у 2007 році кредит, жодного разу не сплачувала чергові платежі в рахунок погашення заборгованості, а тому про наявність у неї заборгованості за кредитним договором, тобто про порушення свого права, банку було достеменно відомо ще у 2008 році. Зазначене збігається з моментом виникнення у позивача права на позов, а тому ПАТ "ПУМБ" пропустило позовну давність, про застосування якої заявила її представник у суді першої інстанції, що не було взято судами до уваги при вирішенні спору.
Крім того, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має містити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. З резолютивної частини рішення суду першої інстанції убачається, що ціна предмету іпотеки згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності складає 585 000,00 грн. Однак позивач не надав доказів на підтвердження того, що суб`єкт оціночної діяльності проводив особистий огляд об`єкта оцінки, а тому місцевий суд, визначаючи початкову ціну предмета іпотеки, безпідставно взяв до уваги зазначений висновок.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 22 листопада 2007 року між ЗАТ "ПУМБ", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 5854013, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 85 583,00 доларів США зі сплатою 11,90 процентів річних на строк до
22 листопада 2027 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 22 листопада 2007 року між сторонами укладений договір іпотеки
№ 5872080, предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 , загальною площею 45,1 кв. м, житловою площею 27,4 кв. м, право власності на яку буде зареєстроване у майбутньому за іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 2007 року, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1599. Право власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
23 листопада 2007 року відомості про іпотеку внесені до Державного реєстру іпотек за № 6091626. Того ж дня у Єдиному реєстрі заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна зареєстрована заборона на відчуження предмета іпотеки за № 6091783.
24 грудня 2015 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Зайцевим А. В. на підставі заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2015 року (справа № 199/6645/15-ц, провадження № 2/199/2918/15) внесено до Державного реєстру іпотек запис про припинення іпотеки ПАТ "ПУМБ".
Згідно з повідомленням Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 02 серпня 2016 року № 2/1293/16, заочне рішення Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 10 листопада 2015 року та зазначеним у ньому суддею не ухвалювалося, за номером справи № 199/6645/15-ц зареєстровано іншу справу.
26 січня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., зареєстрований у реєстрі за № 27.
01 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., зареєстрований у реєстрі за № 1141.
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області
від 29 квітня 2016 року (справа № 176/3699/14-ц), з ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором від 22 листопада
2007 року № 5854013 у розмірі 154 369,95 доларів США. Зазначене рішення відповідачем не виконано, стягнення на предмет іпотеки не здійснено.
Відповідно до висновку про оцінку майна від 22 листопада 2016 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, ринкова вартість квартири
АДРЕСА_1 - на дату оцінки становить 585 000,00 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Правовідносини з іпотеки врегульовані ЦК України та Законом України
від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV).
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (абзац третій статті 1 Закону
№ 898-IV, зараз і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною п`ятою статті 3 Закону № 898-IV передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки.
Субʼєктами іпотечних правовідносин Закон № 898-IVвизначає іпотекодавця та іпотекодержателя.
Частиною першою статті 7 Закону № 898-IV передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина перша, третя статті 33 Закону
№ 898-IV).
Статтею 23 Закону № 898-IVвизначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Установивши факт переходу до ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону № 898-IV та поширення її дії на відповідача з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 898-IV обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон