Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 570/5607/13-ц
провадження № 61-18848св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Г. І. Усика, Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі судді Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, стягнення грошової компенсації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, стягнення грошової компенсації задоволено.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року залишено без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що відповідач не повідомив про причини неявки та не довів, що він з поважних причин не з`явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, і що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, звернувшись з апеляційною скаргою 04 вересня 2019 року (після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), ОСОБА_2 не долучив до скарги доказів на підтвердження обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, що виключають можливість відмови у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанцій, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, задовольнити відвід судді Рівненського апеляційного суду Ковальчук Н. М.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.
У березні2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права; відмова у відкритті апеляційного провадження має на меті затягнути час та створити ОСОБА_2 перешкоди у доступі до суду та розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на сумнівні повістки з підписами невідомих осіб, які суд першої інстанції ідентифікував як особистий підпис ОСОБА_2, що не відповідає підпису, проставленому на заявах, поданих до судів першої та апеляційної інстанцій.
ОСОБА_2 були створені штучні перешкоди у доступі до суду.
Ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена неправосудним складом суду та перешкоджає розгляду справи по суті.
Він був позбавлений можливості безпосередньо представляти себе у суді, подати відвід судді першої інстанції Красовському О. О., заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 . Тому заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року підлягає скасуванню.
16 вересня 2019 року він подав до Рівненського апеляційного суду заяву про відвід судді Бондаренко Н. В., яка проігнорована судом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
18 березня 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Дяденчука А. І. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просила залишити її без задоволення, ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Зазначила, що матеріали справи підтверджують про неодноразове належне повідомлення відповідача про розгляд цивільної справи у суді першої інстанції, однак жодного разу він не з`явився у судове засідання, будь-яких заперечень з приводу заявленого позову не подав.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 03 серпня 2016 року ознайомився з матеріалами цивільної справи, 08 серпня 2016 року отримав рішення суду від 20 серпня 2015 року, що підтверджується його підписом.
Доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга подана у жовтні 2019 року, тому підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, стягнення грошової компенсації залишено без задоволення.
04 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року. Просив поновити строк на апеляційне оскарження заочного рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року у зв`язку зі створенням йому штучних перешкод у доступі до суду та матеріалів справи.
Суд першої інстанції неодноразово повідомляв ОСОБА_2 про розгляд справи, зокрема: на 17 квітня 2014 року, що підтверджується його особистим підписом 15 квітня 2014 року на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 61); на 12 травня 2014 року, що підтверджується його особистим підписом 19 квітня 2014 року на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 67); на 27 травня 2014 року, що підтверджується його особистим підписом 16 травня 2014 року на повідомленні про вручення поштового відправлення (а .с. 72).
Також ОСОБА_2 отримав ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 27 травня 2014 року про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, що підтверджується його особистим підписом 20 червня 2014 року на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 78); на 17 лютого 2015 року, що підтверджується його особистим підписом 06 лютого 2015 року на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 158); на 30 березня 2015 року, що підтверджується його особистим підписом 21 лютого 2015 року на повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 162).
Крім того, ОСОБА_2 03 серпня 2016 року ознайомився з матеріалами цивільної справи, а 08 серпня 2016 року отримав рішення суду від 20 серпня 2015 року, що підтверджується його підписом на заяві про ознайомлення від 25 липня 2016 року вх. № 10931 (а. с. 194).
Надалі всі судові повістки та листи-повідомлення, адресовані ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) поверталися до суду першої інстанції з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Заяв ОСОБА_2 про зміну ним місця проживання у матеріалах справи немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожної особи на звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Значення має неповідомлення відповідачем поважних причин неявки в судове засідання, належне повідомлення відповідача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності відповідача.
Доводи касаційної скарги щодо створення ОСОБА_2 перешкоди у доступі до суду та розгляду справи по суті є необгрунтованими з огляду на таке.
Як зазначено в касаційній скарзі, 08 серпня 2016 року ОСОБА_2 отримав заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року. 18 серпня 2016 року звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Далі неодноразово 05 вересня 2016 року, 17 жовтня 2016 року, 28 листопада 2016 року, 13 лютого 2017 року, 10 травня 2017 року, 14 червня 2017 року, 10 липня 2017 року звертався до суду першої інстанції із заявами про невизначеність та тяганину, намагався отримати доступ до матеріалів справи. Заявник не отримував ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2016 року про залишення його заяви про перегляд заочного рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2015 року без задоволення.