Постанова
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 405/2718/17
провадження № 61-1922св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 вересня 2018 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Письменного О. А.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про визнання права власності на спадкове майно та про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель по АДРЕСА_2 ), земельний пай площею 3,0943 га, що знаходиться в с. Первозванівка Кіровоградського району Кіровоградської області. Заповіт батько не посвідчував. Спадкоємцями першої черги за законом є він та його рідний брат - ОСОБА_6 . На час смерті батько був зареєстрований по АДРЕСА_3, але, починаючи
з 2004 року, постійно проживав у житловому будинку по
АДРЕСА_2 . Також у цьому будинку були зареєстровані та проживали він, брат - ОСОБА_6 та його син - ОСОБА_2 01 липня 2016 року він звернувся до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 з питання оформлення спадщини, але нотаріусом відмовлено
у зв`язку з тим, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини протягом встановленого законом строку він не звернувся.
Після смерті батька у спадкові права вступив лише його брат - ОСОБА_6, який пізніше помер у 2016 році. Спадкоємцем брата є його син - ОСОБА_2, який успадкував спірне майно. Племінник не визнає факт його проживання разом із батьком - ОСОБА_5 з 2004 року по день його смерті, не визнає його спадкові права.
Те, що він проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 у житловому будинку на час відкриття спадщини підтверджується довідкою квартального комітету № 13 від 02 липня 2016 року № 444.
Він зареєстрований і проживав у житловому будинку по
АДРЕСА_2 разом із батьком.
У зв`язку з цим, з урахуванням доповнень до позовних вимог, просив: визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок
з відповідною частиною господарських будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавцем - ОСОБА_5 за зазначеною адресою з 23 липня 2004 року і до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року,у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що вимоги позивача щодо встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем - ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 з 23 липня 2004 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з відповідною частиною господарських будівель є безпідставною і недоведеними.
Апеляційний суд також зазначив, що позивач був лише зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проте фактично проживає
у м. Києві з 2000 року, там має сім`ю. Та обставина, що він приїжджав до батька не свідчить про його постійне проживання за місцем реєстрації. Тобто позивач не довів належними, допустимими та безспірними доказами той факт, що він постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 вересня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив оскаржені судові рішення
в частині відмови у задоволенні вимог про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права при оцінці пояснень представника відповідача ОСОБА_2 та законного представника відповідача ОСОБА_3, які у судовому засіданні 19 грудня 2018 року несподівано заявили, що дійсно ОСОБА_5 проживав у житловому будинку по АДРЕСА_2 . Разом з ним постійно проживав син ОСОБА_6 та онук ОСОБА_2, хоча у суді першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу відповідачі стверджували протилежне, тобто заперечували проти того, що ОСОБА_5 постійно проживав у житловому будинку по АДРЕСА_2 .
Позивач вважає помилковою критичну оцінку судом першої інстанції довідок квартального комітету № 13 Ленінського району м. Кіровограда від 02 липня 2016 року № 444 та № 445, як таких, що містять суперечливі відомості. При поданні позову позивач вважав ці довідки достатніми доказами на підтвердження факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Апеляційним судом беззаперечно прийнято непідтверджені документально пояснення відповідачів про те, що позивач був лише зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, а фактично без реєстрації проживає у м. Києві з 2000 року, там має сім`ю.
Судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято жодним чином не підтвердженні пояснення ОСОБА_8 - законного представника ОСОБА_3 про те, що спірний житловий будинок було придбано за кошти, які вони з чоловіком ( ОСОБА_6 ) заробили разом, але право власності було оформлено на батька ( ОСОБА_5 ), про що вона дізналася після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 .
Крім цього, судом апеляційної інстанції не враховано, що у апеляційній скарзі зазначено місце проживання та адреса для листування позивача, а саме: АДРЕСА_4, де на цей час вимушений проживати позивач після смерті батька - ОСОБА_5, а не в м. Києві, як зазначили відповідачі.
Судові рішення оскаржуються в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем, тому в іншій частині судові рішення
в касаційному порядку не переглядаються.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не надано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.