Постанова
Іменем України
26 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 307/4560/14-ц
провадження № 61-17637св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Тересвянська селищна рада,
треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, Сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Куштана Б.П., Кожух О.А. та Фазикош Г.В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Тересвянської селищної ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області та Сектор державної реєстрації Тячівської районної державної адміністрації, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, державної реєстрації прав на земельну ділянку та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Позов обґрунтовано тим, що до 1991 року вона разом із чоловіком побудували житловий будинок, а в лютому 2011 року відповідно до рішення виконкому селищної ради вказане домоволодіння було зареєстроване за нею і видано свідоцтво про право власності.
За будинком була закріплена присадибна земельна ділянка площею 0,09 га, яка огороджена металічною сіткою із стовпцями.
У 2013 році незначну частину земельної ділянки вона уступила ОСОБА_3,
і в її користуванні залишилася земельна ділянка площею 0,0811 га. Ці межі були погоджені актом від 04 жовтня 2013 року.
У липні 2014 року вона дізналася про те, що наявне накладення (захоплення) частини відведеної земельної ділянки сусіднім землекористувачем.
ОСОБА_3 уступив земельну ділянку площею 0,0700 га ОСОБА_2
за рахунок площі, що перебувала у власності ОСОБА_3 і за рахунок захопленої у позивача частини земельної ділянки, а рішенням Тересвянської селищної ради від 13 липня 2013 року ОСОБА_2 надано дозвіл
на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, згодом затверджено цей проект і видано свідоцтво про право власності.
Вважає, що оформлення права власності на спірну земельну ділянку
за відповідачами відбулося із порушенням вимог закону.
Після уточнення позовних вимог і підстав позову просила визнати незаконними (протиправними) та скасувати:
рішення Тересвянської селищної ради від 15 травня 2008 року № 310 у частині передачі земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_1,
у власність;
похідне рішення Тересвянської селищної ради від 31 липня 2013 року № 527
в частині внесення змін до рішення Тересвянської селищної ради № 310
від 15 травня 2008 року у частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку документації щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,0700 га;
рішення Тересвянської селищної ради в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2124456200:03:001:0224, площею 0,0700 га в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, надвірних споруд у приватну власність ОСОБА_2 .
Скасувати в державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки
за кадастровим номером 2124456200:03:001:0224 площею 0,0700 га в АДРЕСА_1, від 11 жовтня 2013 року.
Визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_2
на земельну ділянку площею 0,0700 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 2124456200:03:001:0224.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 березня
2018 року позов задоволено.
Визнано незаконними та скасовано рішення Тересвянської селищної ради № 310 від 15 травня 2008 року у частині передачі земельної ділянки ОСОБА_2
в АДРЕСА_1, у власність, рішення Тересвянської селищної ради від 31 липня 2013 року № 527 в частині внесення змін до рішення Тересвянської селищної ради № 310 від 15 травня 2008 року у частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку документації щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,0700 га, рішення Тересвянської селищної ради від 27 грудня 2013 року № 602 у частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 2124456200:03:001:0224, площею 0,0700 га в АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0700 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 2124456200:03:001:0224, видане 13 лютого 2014 року, індексний номер 17716741;
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 2124456200:03:001:0224 площею 0,0700 га, яка розташована в
АДРЕСА_1 , від 11 жовтня 2013 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що під час виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 допущено порушення, а саме: не вірне розташування земельної ділянки, допущене у координатах поворотних точок меж земельної ділянки та порушення її конфігурації, у зв`язку з чим земельна ділянка відповідача частково накладається на земельну ділянку позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2018 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність факту порушення земельних прав ОСОБА_1 процедурою приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 307/4560/14-ц, витребувано її з Тячівського районного суду Закарпатської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази у їх сукупності, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема судом залишено поза увагою, що при підготовці технічної документації із землеустрою ОСОБА_2, як інженер геодезист так і сам ОСОБА_2, які погоджували межі земельної ділянки ОСОБА_1 бачили, що їх ділянка накладається на її і вони відбирають ту частку, без якої неможливо обслуговувати житловий будинок, тобто земельну ділянку із чужими комунікаціями.
Судами не застосовано висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 01 серпня 2018 року в справі № 369/6516/16-ц, від 14 листопада 2018 року
в справі № 307/3811/15-ц.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення,
а оскаржувану постанову - без змін. Указував, що у касаційній скарзі
не зазначено норми матеріального права, яку було порушено судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга містить надумані твердження, які не відповідають фактичним обставинам справи.
У грудні 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення,
а оскаржувану постанову - без змін. Указував, що посилання у касаційній скарзі на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду не заслуговують
на увагу, оскільки обставини справи у вказаних постановах є відмінними від обставин справи, яка розглядається. Крім того, доводи позивача
не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 із 04 лютого 2011 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . За цим будинком значиться у користуванні земельна ділянка площею 0,0811 га.
Рішенням Тересвянської селищної ради від 02 жовтня 2013 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки площею 0,0811 га по АДРЕСА_1 у власність.
Рішенням цієї ж ради від 28 червня 1997 року ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,11 га для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 та запропоновано виготовити технічну документацію щодо відведення цієї ділянки.
Рішенням від 15 травня 2008 року за № 310 передано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.07 га для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 та запропоновано виготовити технічну документацію щодо
її відведення.
ОСОБА_2 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Однак, рішенням Тересвянської селищної ради від 31 липня 2013 року було внесено зміни до рішення № 310 від 15 травня 2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинкупо АДРЕСА_1, а рішенням від 27 грудня 2013 року № 602 ОСОБА_2 затверджено такий проект і 13 лютого 2014 року останній отримав свідоцтво про право власності на вказану ділянку.
Відповідно до висновку експерта № 20/15 від 21 січня 2016 року площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1, згідно з наявними огорожами складає 0.0810 га (810 кв. м); установити, якою є площа
та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_1 неможливо через відсутність правовстановлюючих документів; імовірно, площа та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_1, яка існувала до 2013 року, є більшою за визначену проектом із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, виготовленого на підставі рішення Тересвянської селищної ради від 02 жовтня 2013 року; вірогідна площа частини земельної ділянки, яка не увійшла до проекту із землеустрою, складає 0.0058 га (58 кв. м).
Між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено без дотримання встановленої форми та змісту угоду про відступлення частини земельної ділянки та погоджено між ними межі суміжних земельних ділянок,
а землевпорядником виготовлено абрис-схему для подальшого подання
її з необхідними документами до селищної ради для отримання рішення
і дозволу на виготовлення проекту. При цьому межові знаки земельної ділянки позивача проходили по наявних старих межових знаках, тобто межі земельних ділянок були визначені та погоджені між сторонами 20 липня 2013 року.
Однак, у подальшому відповідач зареєстрував право власності на свою земельну ділянку з накладкою на частину земельної ділянки позивача площею 0,0051 га разом із комунікаціями (каналізаційними ямами), які за своїм цільовим призначенням обслуговують житловий будинок позивача.
Згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_3, який розроблявся на підставі рішення Тересвянської селищної ради № 549 від 02 жовтня 2013 року, площа земельної ділянки в межах фактичного користування складає 0,0811 га
(т. 1, а. с. 5-11, 18), а суміжними землевласниками (землекористувачами)
є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 13-15) і саме ці особи погодили межі земельної ділянки ОСОБА_1, посвідчили передачу останній межових знаків на зберігання (т. 1, а. с. 16, 17) і вказані в абрисі земельної ділянки (т. 1, а. с. 18).
У матеріалах справи містяться виконані ОСОБА_8 схематики земельної ділянки ОСОБА_1, де вже суміжним землекористувачем (землевласником) указані ОСОБА_2 та накладка суміжних земельних ділянок (то площею 0,0082 га, то - 0,0081 га), проте не зазначено, що саме земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1
(т. 1, а. с. 44, 71).
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 показав, що в 2013 році сусіди ОСОБА_1 не погоджували їй межу, а в 2014 році його попросили перенести межу, що він і зробив, однак при цьому виникла накладка
із земельною ділянкою ОСОБА_2 .
Відповідно до довільної угоди між ОСОБА_9, ОСОБА_2
і ОСОБА_3, згідно з якою ОСОБА_1 продала ОСОБА_2
за 3 200,00 грн 1,25 соток своєї земельної ділянки (т. 1, а. с. 76).
Указаний факт ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнаний.
ОСОБА_1 також стверджує, що в 2013 року незначну частину своєї земельної ділянки (декілька квадратних метрів) відступила сусіду ОСОБА_10, унаслідок чого в її користування залишилось 0,0811 га. Проте, в цьому випадку різниця складає 89,00 кв. м.