Постанова
Іменем України
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 523/5532/19
провадження № 61-10528 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Русских Світлана Борисівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року у складі судді Малиновського О. М. та постанову Одеського апеляційного суду
від 09 червня 2020 рокуу складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М.,
Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Русских С. Б., про встановлення факту родинних відносин, визначення часток у спільній сумісній власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 , яка належала померлій на праві спільної сумісної власності подружжя з ОСОБА_2 . Вказувала, що вона є спадкоємцем першої черги за правом представлення, так як її мати - ОСОБА_5, дочка ОСОБА_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 відмовляється надати правовстановлюючі документи на квартиру, через що нотаріусом було відмовлено у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом. Крім того, у свідоцтві про укладення шлюбу та свідоцтві по смерть баби існують розбіжності у її прізвищі (" ОСОБА_6 ", " ОСОБА_7 "), у зв`язку з чим необхідно підтвердити родинний зв`язок між нею та ОСОБА_2, задля усунення перешкод у прийнятті спадщини.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 просила суд: встановити факт родинних відносин та визнати, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була дружиною
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у рівних частках; визнати за нею право власності на 1/4 частину квартири
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт родинних відносин, відповідно до якого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,
є дружиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири
АДРЕСА_1 в порядку спадкування
за законом, після смерті ОСОБА_4 .
У задоволенні позовних вимог про визначення часток у спільній сумісній власності відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 є чоловіком померлої
ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 - її онукою, що підтверджується наданими суду доказами. Вказана обставина визнана сторонами.
Районний суд зазначив, що придбане майно особами під час
їх зареєстрованого шлюбу презюмується його належністю дружині
та чоловікові в рівних частках, якщо інше не буде доведено в судовому порядку (стаття 57 СК України, стаття 22 КпШС України). Відповідачем
не надано доказів того, що грошові кошти від продажу квартири 31 січня 2003 року були використані під час придбання спірної квартири 21 березня 2003 року. При цьому судом враховано різницю вартості проданого нерухомого майна та придбаної спірної квартири.
Крім того, у разі смерті співвласника квартири частки кожного
із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду, а для оформлення права на спадщину закон
не вимагає судового рішення про визначення частки спадкодавця.
Таким чином, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина,
яка складається з 1/2 частини спірної квартири, і позивач, як спадкоємець першої черги (за правом представлення), має право на 1/4 частку квартири в порядку спадкування за законом.
Судом першої інстанції враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 листопада 2018 року
у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції
про те, що відповідач не довів, що придбана на його ім`я спірна квартира під час зареєстрованого шлюбу зі спадкодавцем, є його особистою приватною власністю, отже, не спростував презумпцію права спільної сумісної власності на спірну квартиру, набуту за час шлюбу. При цьому відповідачем
не надано будь-яких документів, які б визначали, що частки
у спільній сумісній власності подружжя не були рівними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_2 , яка у подальшому уточнена, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У вересні 2020 року ОСОБА_2 подав до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду скаргу, а по суті доповнення до касаційної скарги, в якій виклав доводи щодо незгоди з місцем реєстрації позивача та її сина, а також просив Верховний Суд скасувати судове рішення про передачу ОСОБА_1 1/4 частини квартири й вирішити питання незаконної реєстрації інших осіб у його квартирі.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 22 липня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 09 червня
2020 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху для усунення її недоліків, а саме: запропоновано уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та подати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги, а також копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки
її невиконання.
У наданий судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 523/5532/19 із Суворовського районного суду м. Одеси.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2020 року справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без участі відповідача, при цьому суди попередніх інстанцій
не з`ясували, що " ОСОБА_6 " та " ОСОБА_6 " це одна і та сама особа, як і " ОСОБА_3 " та " ОСОБА_1 ". Родинні відносини вказаних осіб судами також не встановлено.
Вказує, що відчужив квартиру, яка належала йому на праві приватної власності, ще до реєстрації шлюбу, а тому, з урахуванням цієї частини грошей, вкладеної ним у придбання спірної квартири, 1/2 частина спірної квартири належить йому на праві приватної власності. При цьому йому було безпідставно відмовлено судом у долученні до матеріалів справи копії вказаного договору купівлі-продажу. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Вважає, що спростував презумпцію спільності права власності подружжя на спірну квартиру.
Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року
у справі № 6-801цс16, а також у постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від позивача, в якому вказується,
що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), і зазначає, що судове рішення про визнання спірної квартири особистою приватною власністю відповідача у матеріалах справи відсутнє, таких вимог останнім до суду не заявлялося.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального