Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 643/7596/19
провадження № 61-22804св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2,
заінтересовані особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану в інтересах малолітньої ОСОБА_2, на постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої онуки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду іззаявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Заява обґрунтована тим, що малолітня ОСОБА_2 проживає разом із батьками: дочкою заявника ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
24 квітня 2019 року їй зателефонувала онука та повідомила, що у неї болить голова, вона голодна, а батьки поїхали на три дні на церковні молебни.
Заявник негайно приїхала, нагодувала дитину, звернулася до лікаря, викликала поліцію та службу у справах дітей.
За адресою виклику прибув екіпаж поліції, який прийняв у неї заяву про насилля в сім`ї, а від дитини - пояснення. ОСОБА_2 розповіла співробітнику служби у справах дітей, що вітчим її систематично б`є, ставить колінами на сиру гречку, лупцює хворостиною, морить голодом, відібрав у неї телефон, забирає гроші, які їй дарують дід та бабуся на свята, крім того, погрожує разом з матір`ю вигнати її з дому.
Заявник зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є сектантами Християнської церкви "Нове покоління" та не заперечують, що застосовують щодо дітей фізичне насилля з метою їх виховання.
З огляду на це заявник вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скоїли стосовно онуки домашнє насильство, а саме: фізичне, що полягало у нанесенні тілесних ушкоджень, залишенні в небезпеці, ненаданні допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, вчиненні інших правопорушень насильницького характеру; психологічне, що полягає в словесних погрозах, приниженні, переслідуванні, залякуванні, інших діяннях, спрямованих на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; економічне, що полягає в умисному позбавленні житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишенні без догляду чи піклування, перешкоджанні в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, примушуванні до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Із цих підстав ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців із забороною ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувати у місці проживання (перебування) ОСОБА_2 та наближатися ближче 50 м до місця проживання (перебування), навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, без згоди та присутності ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Московський районний суд міста Харкова рішенням від 29 травня 2019 року заяву задовольнив частково. Видав обмежувальний припис ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строком на три місяці із заборонами щодо: перебування в місці проживання (перебування) ОСОБА_2 ; наближення ближче 50 м до місця проживання (перебування), навчання, інших місць частого відвідування ОСОБА_2 ; особисто і через третіх осіб розшукування ОСОБА_2, переслідування її та в будь-який час спілкування із нею без згоди та присутності ОСОБА_1 . Судовий збір віднесено на рахунок держави.
Зазначене рішення направлено до Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області (далі - Московський ВП ГУНП у Харківській області) для взяття ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на профілактичний облік, а також до адміністрації Московського району Харківської міської ради та до Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області.
Задовольнивши заяву частково та видавши обмежувальний припис батькам малолітньої ОСОБА_2 строком на три місяці, суд першої інстанції керувався Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція), якою передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Встановивши беззаперечні факти домашнього насильства стосовно малолітньої дитини ОСОБА_2, оцінивши вірогідність продовження вчинення домашнього насильства та вірогідність повторного настання тяжких наслідків його вчинення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису батькам ОСОБА_2 із заборонами щодо наближення ближче 50 м, спілкування, перебування в місці проживання (перебування), навчання ОСОБА_2 та переслідування її особисто або через третіх осіб. Визначаючи тримісячний строк обмежувального припису, суд першої інстанції керувався тим, що до обрання припису дитина проживала та навчалася в іншому місці, де фактично не закінчила навчання через спір, що виник. Суд першої інстанції встановив тримісячний строк обмежувального припису на період шкільних літніх канікул з метою створення належних умов для продовження навчання ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Харківський апеляційний суд постановою від 04 грудня 2019 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року скасував, ухвалив у справі нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані сторонами докази у їх сукупності не підтверджують фактів вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домашнього насильства у будь-якій формі щодо малолітньої ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності належних, допустимих та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства заінтересованими особами стосовно дитини, настання тяжких та особливо тяжких наслідків його вчинення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 травня 2019 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
12 березня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції неповно дослідив матеріали справи, необґрунтовано зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_2 . Дитина не є біологічною дочкою ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги той факт, що акт обстеження житлово-побутових умов від 14 травня 2019 року, у якому зазначено про задовільні умови проживання та наявні продукти харчування у недостатній кількості, складений за відсутності в будинку малолітньої ОСОБА_2 та за іншою адресою - АДРЕСА_2 .
Суд апеляційної інстанції не врахував, що заінтересовані особи є релігійними фанатиками, що може нашкодити дитині. Також суд апеляційної інстанції, стверджуючи про відсутність доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домашнього насильства у будь-якій формі стосовно ОСОБА_2, неповно дослідив матеріали справи та не надав належної оцінки доказам, наданим заявником.
ОСОБА_4 не врахувала висновків суду першої інстанції та причини видачі щодо неї та ОСОБА_3 обмежувального припису, оскільки продовжує психологічне та фізичне насилля стосовно дитини ОСОБА_2, що підтверджується неодноразовим звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів після ухвалення Московським районним судом міста Харкова рішення від 29 травня 2019 року.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Заявник не довела належними та допустимими доказами того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчиняли стосовно їх дочки малолітньої ОСОБА_2 фізичне, психологічне та економічне насильство.
Доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства відповідно до Закону України "Про запобігання тапротидію домашньому насильству" заявник до суду не надала, тому немає підстав вважати, що є ризики настання тяжких наслідків для дитини у зв`язку з відмовою суду видати обмежувальний припис.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у шлюбі і мають трьох малолітніх дітей, старшою з яких є ОСОБА_2, які проживають разом із ними в орендованому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 не є біологічним батьком ОСОБА_2, але записаний батьком дитини у свідоцтві про народження за спільною заявою його та матері дитини.
Заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 і, відповідно, бабою малолітньої ОСОБА_2 .
На час звернення заявника ОСОБА_1 до суду в інтересах малолітньої дитини із заявою про видачу обмежувального припису ОСОБА_2 проживає разом із заявником за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до акта, складеного комісією у складі голови селищної ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_9, членів ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 25 квітня 2019 року, за адресою: АДРЕСА_1, проживають без реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4 та три дочки. На час перевірки комісія виявила, що батьків дітей вдома немає, старша дочка залишена вдома хворою; житлово-побутові умови незадовільні, в будинку та кімнатах повна антисанітарія; немає продуктів; в кімнаті на підлозі на килимовому покритті працював електрообігрівач, що є порушенням правил пожежної безпеки. Зазначені факти засвідчені співробітниками поліції Іванівського району, які були викликані ОСОБА_1 .
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 14 травня 2019 року будинок АДРЕСА_2, де мешкає родина ОСОБА_2, знаходиться в нормальному стані, умови проживання задовільні, кімната облаштована необхідними меблями, діти доглянуті (а. с. 75-76).
Відповідно до довідки сімейного лікаря ОСОБА_8 . Петрівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 25 квітня 2019 року, ОСОБА_2 22 квітня 2019 року оглянута лікарем, встановлено діагноз: гострий трахеїт, рекомендовано медикаментозне лікування.
Згідно з актом обстеження умов проживання заявника ОСОБА_1, складеного 03 травня 2019 року комісією служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, умови проживання задовільні, з усіма зручностями, для розвитку та виховання дитини створені необхідні умови, в окремій кімнаті влаштовані ліжко, стіл для навчання, шафа для одягу з необхідними речами.
Відповідно до письмових пояснень голови Петрівської селищної ради Одеської області ОСОБА_9, 25 квітня 2019 року до нього звернулась ОСОБА_1 та повідомила, що вона приїхала з Харкова та, зайшовши до приміщення, де мешкала онука, побачила, що батьків немає вдома, а дитина хвора на застуду, з високою температурою. В подальшому з`ясувалось, що заявниця ввела його в оману щодо тривалої, більше трьох діб, відсутності батьків, про намір забрати онуку до міста Харкова батьків не повідомила, їх згоди на це не отримала. Як з`ясувалось, батьки разом з молодшими доньками 24 квітня 2019 року поїхали до міста Одеси та повернулися додому вже наступного дня - 25 квітня, проте старшу доньку дома не застали, в цей же день викликали поліцію та написали відповідну заяву.