Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 396/419/18
провадження № 61-45470св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2018 року в складі судді Шепетька В. І. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору міни земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що її мати ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку № 079, розташовану на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Глодоська сільська рада), площею 5,54 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КР 3524080600:02:00:079, виданого 29 грудня 1999 року.
Після смерті матері вона успадкувала зазначену земельну ділянку як спадкоємець за законом. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3524080600:02:002:0175.
Ще за життя її мати передала належну їй земельну ділянку в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Зоря" (далі - СТОВ "Зоря"), керівниками якого були ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . Після оформлення спадщини вона звернулась до СТОВ "Зоря" з приводу термінів дії договору оренди успадкованої земельної ділянки та отримала відповідь, що строк дії договору закінчується в 2015 році. З текстом договору її не ознайомили. Перебуваючи у скрутному матеріальному становищі вона попросила сплатити їй орендну плату за три роки наперед, на що ОСОБА_2 погодився. Разом з цим, він запропонував надати довіреність на представництво інтересів з питань користування належною позивачу земельною ділянкою на ім`я його тещі ОСОБА_3, аргументуючи це закінченням терміну дії договору оренди та необхідністю укладення нового договору оренди.
Позивач видала на ім`я ОСОБА_3 довіреність, яка була посвідчена нотаріально. Проте позивач була впевнена, що на підставі цієї довіреності буде продовжено договір оренди належної їй земельної ділянки.
В 2015 році вона отримала кошти за три роки оренди належної їй земельної ділянки, а в лютому 2018 року дізналась, що 08 травня 2015 року між ОСОБА_4 та нею, інтереси якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності представляла ОСОБА_3, було укладено договір міни земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3524010100:02:000:9475, розташованої на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Новоукраїнська міська рада), цільове призначення для ведення фермерського господарства, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення спірного договору склала 2674,84 грн, на належну їй земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої на момент укладення спірного договору становила 148 186,06 грн. Обмін здійснено без грошової доплати.
З інформаційної довідки із Державних реєстрів, виданої 26 лютого 2018 року позивачу стало відомо про те, що 27 листопада 2017 року ОСОБА_2 уклав договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), на підставі якого було зареєстроване інше речове право на належну їй земельну ділянку. Цей договір укладено строком на 100 років між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Позивач вважала, що договір емфітевзису порушує її права, а захист її прав неможливий без визнання цього договору недійсним та скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, яку проведено на підставі цього договору.
З огляду на викладені обставини ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір міни земельної ділянки № 079 загальною площею 5,5443 га, розташованої на території Глодоської сільської ради, укладений 08 травня 2015 року між нею в особі представника ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , та скасувати державну реєстраціюправа власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку; визнати недійсним договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 27 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , та скасувати державну реєстраціюречового права на нерухоме майно, яку проведено на підставі цього договору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір міни земельної ділянки № 079, загальною площею 5,5443 га, із кадастровим номером 3524080600:02:002:0175, що знаходиться на території Глодоської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 08 травня 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 663.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку № 079 , загальною площею 5,5443 га, з кадастровим номером 3524080600:02:002:0175 у Державному реєстрі речового права на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни від 08 травня 2015 року № 663.
Визнано недійсним договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 27 листопада 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, зареєстрований державним реєстратором Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, предметом якого є право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 5,5443 га, кадастровий номер 3524080600:02:002:0175, що розташована на території Глодоської сільської ради.
Скасовано державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, що виникла на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який укладений 27 листопада 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, зареєстрований державним реєстратором Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, предметом якого є право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 5,5443 га, кадастровий номер 3524080600:02:002:0175, що розташована на території Глодоської сільської ради.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими. При цьому суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір міни земельної ділянки № 079, загальною площею 5,5443 га, із кадастровим номером 3524080600:02:002:0175, яка знаходиться на території Глодоської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 08 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 663.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку № 079 , загальною площею 5,5443 га, з кадастровим номером 3524080600:02:002:0175 у Державному реєстрі речового права на нерухоме майно, що виникло на підставі договору міни від 08 травня 2015 року № 663.
Визнано недійсним договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 27 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований державним реєстратором Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, номер запису про інше речове право - 23726763; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 грудня 2017 року за індексним номером 38509736, предметом якого є право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 5,5443 га, кадастровий номер 3524080600:02:002:0175, що розташована на території Глодоської сільської ради.
Скасовано державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, що виникла на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 27 листопада 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, зареєстрований державним реєстратором Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, номер запису про інше речове право - 23726763; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 грудня 2017 року за індексним номером 38509736, предметом якого є право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 5,5443 га, кадастровий номер 3524080600:02:002:0175, що розташована на території Глодоської сільської ради.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд дійшов висновку, що ця справа підлягала розгляду судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд вважав наявними підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції вважав, що оспорюваний договір міни укладено з порушеннями вимог законодавства: предметом обміну є земельні ділянки, які вже виділені в натурі на місцевості і належать власникам на підставі державних актів, обмінювані земельні ділянки знаходяться не в одному масиві та розташовані на території різних населених пунктів, які не межують між собою, а тому не можуть бути предметом договору міни.
Апеляційний суд дійшов висновку, що представник ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3, яка є тещею ОСОБА_2, діяла недобросовісно та всупереч інтересів довірителя, оскільки в результаті укладеного договору міни у власність позивача перейшла земельна ділянка площею 0,10 га вартістю 2 674,84 грн, а у власність ОСОБА_2 - земельна ділянка площею 5,5443 га вартістю 148 186,06 грн без доплати різниці у вартості.
Суд дійшов висновку, що укладенням та нотаріальним посвідченням договору користування належною позивачу земельною ділянкою без її згоди строком на 100 років, з отриманням ОСОБА_2 за цей період коштів, безумовно порушуються права власника земельної ділянки ОСОБА_1 . Тому вона має право оспорювати договір емфітевзису, а її позов в частині визнання недійсним договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, яку проведено на підставі цього договору, підлягає задоволенню.
Зміст вимог та доводи касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга з урахуванням додаткових пояснень представника ОСОБА_4 від 13 листопада 2018 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, яка є тещею ОСОБА_2, діяла недобросовісно та всупереч інтересам довірителя. Помилково визнавши із власної ініціативи наявність ознак правочину, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, суд необґрунтовано визнав договір міни недійсним правочином.
Суди не врахували, що оспорюваний договір міни укладений з доплатою, оскільки згідно з нотаріально засвідченою розпискою ОСОБА_1, на виконання спірного договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) 16 травня 2014 року, отримала від ОСОБА_2 200 000,00 грн.
Суди не врахували, що між власниками відбувся обмін розподілених, визначених в натурі земельних ділянок, які зареєстровані відповідно до законодавства за власниками, тобто таких земельних ділянок, які можуть виступати об`єктом цивільних прав згідно норм законодавства. Отже процедура міни вищезазначених земельних ділянок є законним правом сторін - власників земельних ділянок та на підставі їх вільного волевиявлення може бути використане ними за їх взаємною згодою.
На думку представника ОСОБА_4, правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 в особі її представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внаслідок укладення договору міни, не суперечать підпункту "б" пункту 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, та відповідають положенням статей 203, 715, 716 ЦК України.
Втручання держави в особі суду в право особи на мирне володіння своїм майном (розпорядження землею сільськогосподарського призначення) у цій справі не є виправданим. Схожа позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16).
У травні 2020 року ОСОБА_4, засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких викладено додаткові доводи касаційної скарги.
Згідно з частинами другою і п`ятою статті 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне, у тому числі додаткові пояснення до касаційної скарги, але у визначений законом строк, а після закінчення процесуальних строків, вони залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ЦПК України (частина друга статті 126 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу в строк до 19 листопада 2018 року, а додаткові пояснення до касаційної скарги подано у травні 2020 року без клопотання про поновлення строку для їх подання, тому їх слід залишити без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.