Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 206/4455/19
провадження № 61-8161св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В. Фаловської І. М.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року у складі судді Кушнірчука Р. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договорів банківських вкладів дійсними/укладеними та визнання права на отримання гарантованої суми банківських вкладів,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) про визнання договорів банківських вкладів дійсними/укладеними та визнання права на отримання гарантованої суми банківських вкладів.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 25 лютого 2015 року між ним та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу № 005-03616-250215 "Зростаючий" за яким банк прийняв від вкладника грошові кошти у сумі 1 999 євро у тимчасове користування, під сплату 4,5% відсотків, на строк до 11 березня 2015 року. Тієї ж дати, між сторонами укладено додаткову угоду № 1, до зазначеного вище договору, де передбачено можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи. 25 лютого 2015 року на рахунок позивача було перераховано 1 999 євро. 26 лютого 2015 року між тими самими особами укладено договір банківського вкладу № 012-03727-260215 "Зростаючий" на суму 3 950 євро на строк до 12 березня 2015 року та № 008-037270-260215 "Зростаючий" на суму 895 доларів США на строк до 12 березня 2015 року.
25 лютого 2015 року та 26 лютого 2015 року сторони підписали додаткові угоди № 1 до вказаних договорів де передбачили можливість зарахування вкладу при перерахуванні з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи. 26 лютого 2015 року суми у розмірі 3 950 євро та 895 доларів США надійшли на рахунки вкладника, тобто позивача.
02 березня 2015 року постановою Національного банку України № 150 ПАТ "Дельта Банк" було віднесено до категорій неплатоспроможних. В цей же день, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 про запровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації, розпочато процедуру ліквідації банку, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів.
28 липня 2018 року з прес релізу на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачу стало відомо про можливість отримання відшкодування за вкладами у ПАТ "Дельта Банк". Звернувшись до відділень банків-агентів акредитованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивач дізнався, що його не було виявлено в списках осіб, яким Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив гарантовану суму вкладу.
Позивач звертався до ПАТ "Дельта Банк" щодо повернення своїх вкладів, однак йому було відмовлено оскільки за результатами проведеної перевірки було виявлено, що спірні договори є нікчемними відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вказані обставини стали причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просив суд визнати договори банківських вкладів № 005-03616-250215 від 25 лютого 2015 року, № 012-03727-260215 від 26 лютого 2015 року та № 008-037270-260215 від 26 лютого 2015 року дійсними/укладеними та визнати його право на отримання гарантованої суми банківських вкладів в межах 200 000 грн за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні договори банківського вкладу були укладені всупереч вимогам Цивільного кодексу України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк", а отже є нікчемними в силу закону, а нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким визнати договори банківських вкладів дійсними/укладеними.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було ухвалено судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 816/4666/15; від 05 червня 2018 року у справі № 598/1470/15-ц; від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15; від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (провадження № 12-9зг18) та у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15; від 21 вересня 2016 року (провадження № 6-933цс16); від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15.
Доводом касаційної скарги є також те, що суди взагалі не мали жодних підстав відмовляти у задоволенні позову, адже кошти, які знаходяться на рахунках позивача є його власністю з моменту їх зарахування.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Самарського районного суду м. Дніпропетровська.
17 червня 2020 року цивільна справа № 206/4455/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 25 лютого 2015 року та 26 лютого 2015 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договори банківського вкладу (депозиту) № 005-03616-250215, № 012-03727-260215 та № 008-03727-260215 (далі - договори вкладу), відповідно до змісту яких ПАТ "Дельта Банк" зараховує вклади за цими договорами у сумах: 1 999 євро, 3 950 євро та 895 доларів США відповідно, в строк до 11 березня 2015 року, 12 березня 2015 року, під узгоджені сторонами відсотки на суму вкладу.
У пункті 1.8. зазначених вище договорів вкладу сторонами передбачено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору.
25 лютого 2015 року та 26 лютого 2015 року між сторонами укладено додаткові угоди № 1 до зазначених вище договорів, згідно яких п. 1.8. викладено у наступній редакції: "Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений".
З платіжних доручень № 46452208, № 46532299, № 46520608 від 25 лютого 2015 року та від 26 лютого 2015 року встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 здійснено переказ коштів з рахунків № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 на ім`я позивача у сумах 1 999 євро, 3 950 євро та 895 доларів США на рахунки, відкриті на підставі договорів вкладу.
Постановою Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" банк віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів. З метою стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового становища було запроваджено певну низку обмежень, у тому числі - заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно із наказом голови ради директорів ПАТ "Дельта Банк" № 2650 від 03 листопада 2015 року з метою стабілізації діяльності банку запроваджено з 04 листопада 2014 року обмеження в діяльності, зокрема: заборонено допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до 04 листопада 2014 року, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Керівників структурних підрозділів банку було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій 15 січня 2015 року.
02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з якою з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" призначено Кадирова В. В.
Протоколом засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк" від 15 вересня 2015 року затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких, зокрема, і спірні договори банківських вкладів.
16 вересня 2015 року тимчасовою адміністрацією прийнято наказ № 813 щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями № 813, відповідно до якого вирішено застосувати наслідки нікчемності до договорів вкладу на поточні рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов договорів, на відповідність реєстру операцій, наведеному в додатку № 2, а також здійснити фактичне підтвердження таких проводок.
Відповідно до протоколу засідання комісії з питань вкладів фізичних осіб, призначеної наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" від 12 березня 2015 року № 73 визначено що за операціями по перерахуванню коштів на вкладні рахунки за Договорами банківського вкладу, які є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є підстави для обмеження виплат коштів вкладникам - отримувачам за такими операціями, на час ліквідації банку, за рахунками, перелік яких міститься в додатку № 2 до цього Протоколу. В цьому переліку, зокрема, вказані рахунки позивача ОСОБА_1
23 вересня 2015 року позивачу було повідомлено про нікчемність укладених між ним та ПАТ "Дельта Банк" договорів банківського вкладу (депозиту).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці, зокрема, у рішеннях від 13 травня 1980 року у справі "Артіко проти Італії" (пункт 35), рішенні від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32), визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.