Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 0541/4463/2012
провадження № 61-10955св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І.О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
позивач - Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк",
відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Степанівська сільська рада Березівського району Одеської області,
особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя від 04 квітня 2020 року у складі судді Пантелєєва Д. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 08 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Гаврилової Г. Л., Лопатіної М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2009 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У березні 2019 року АТ "ОТП Банк" подало до суду клопотання про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на належне відповідачам майно.
Клопотання мотивовано тим, що з метою забезпечення позивачеві реальної можливості захисту порушених прав та запобігання унеможливлення збоку відповідачів виконання рішення суду шляхом відчуження належного їм майна в будь-який спосіб необхідно накласти арешт на належне відповідачам нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та інше належне ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно, грошові кошти на рахунках в банківських установах в межах суми позовних вимог, яка складає 82 377 571,23 грн, заборонити Міністерству юстиції України, його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації майнових прав приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження щодо зазначеної квартири.
Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2019 року заяву задоволено частково.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1, укладати договори, вчиняти інші правочини що до неї.
В задоволенні вимог про накладення арешту на інше належне ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно, грошові кошти на рахунках в банківських установах відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що доводи заяви підтверджені доказами щодо наявності права власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_1 . Обраний позивачем вид забезпечення позову передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись. Доказів, щодо наявності права власності у відповідачів на інше нерухоме та рухоме майно, грошові рахунки в банківських установах на яке необхідно накласти арешт, заявником не надано.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції.
Постановою Донецького апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3., яка не брала участі у справі, залишено без задоволення, ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 квітня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що кредитний договір та договір іпотеки відповідно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені в 2008 році, а спірна квартира передана в іпотеку ОСОБА_3 у правовідносинах з ОСОБА_1 в 2015 року, а тому прийняті заходи забезпечення позову АТ "ОТП Банк" не порушують права апелянта. Рішення суду від 24 липня 2019 року про стягнення заборгованості, набрало законної сили, сума стягнення є значною, скасування заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У липні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя від 04 квітня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 липня 2020 року, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на квартиру або передати справу для продовження розгляду.
Підставами касаційного оскарження зазначено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права зокрема, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 642/6248/17, від 18 березня 2019 року у справі № 727/9264/18-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 686/18443/16-ц, що оскаржене судове рішення ухвалене з порушенням пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України
Касаційна скарга аргументована тим, що 01 березня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), за яким ОСОБА_5, як цедент, передала ОСОБА_3, як цесіонарію, права та обов`язки щодо витребування боргу та набуття майнових прав на права, належні їй як кредитору та іпотекодержателю за договором позики від 24 листопада 2015 року та договору іпотеки № 6155 від 24 листопада 2015 року. Факт реєстрації договору іпотеки підтверджується інформаційними довідками з Державних реєстрів нерухомості № 159071920 від 11 березня 2019 року та № 199180620 від 06 лютого 2020 року.
Апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що предметом вказаного договору іпотеки від 2015 року є квартира АДРЕСА_1, щодо якої забезпечено позов. Ухвалою про забезпечення позову накладено арешт на майно, обтяжене іпотекою, яке належить ОСОБА_3 як кредитору та іпотекодержателю, що порушує її права.
Ухвалою суду першої інстанції вирішено питання щодо прав іпотекодержателя, його інтересів та/або обов`язків, який не був залучений до участі у справі при вирішенні питання щодо предмета іпотеки, що у порядку статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Надходження відзиву на касаційну скаргу.
07 вересня 2020 року АТ "ОТП Банк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відзив аргументований тим, що відповідачі під час розгляду справи вчиняли ряд дій щодо відчуження належного їм майна, про що позивачем разом із заявою про забезпечення позову було надано докази. Суд першої інстанції враховуючи значну суму заборгованості, дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову з метою попередження ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.
Правовою підставою реалізації іпотекодержателем права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими кредиторами боржника є порушення боржником основного зобов`язання. Заявником не надано докази, про порушення основного зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та ініціювання ОСОБА_3 звернення стягнення на квартиру, як предмет іпотеки. Отже були відсутні підстави для реалізації нею майна, як іпотекодержателем.
Стаття 3 ЗУ "Про іпотеку" не впливає на права суду накласти арешт, лише регулює послідовність реалізації обтяженого судом та предметом іпотеки майна.