Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 357/2192/18
провадження № 61-21035св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником Кучеруком Максимом Васильовичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2019 року у складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивований тим, що 04 грудня 2013 року ОСОБА_4 взяла у нього в борг грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, кошти не повернула.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2017 року за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Позивач звернувся до приватного нотаріуса Дуднік І. В. з вимогою (претензією) до спадкоємця, однак нотаріус повідомила, що вже не має можливості направити претензію спадкоємцю, так як спадкова справа закрита та порекомендувала звернутись до суду.
Просив стягнути борг за договором позики в розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно 538 000 грн та понесені судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 20 000 доларів США., в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Вирішено питання щодо судового збору.
Скасовано заходи зустрічного забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 24 квітня 2018 року, якою зобов`язано ОСОБА_1 протягом десяти днів з дня постановлення ухвали внести на депозитний рахунок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кошти в сумі 10 000 грн.
Зобов`язано Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі 10 000 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договір позики за формою та змістом повністю відповідає вимогам статті 1047 ЦК України. Письмова розписка позичальника ОСОБА_4 є підтвердженням виконання умов договору позики та отримання нею від позикодавця ОСОБА_1 у власність грошової суми 20 000 доларів США. ОСОБА_2, яка одноособово прийняла спадщину після ОСОБА_4, зобов`язана нести відповідальність перед кредитором за борговими зобов`язаннями померлої ОСОБА_4 в межах вартості отриманого нею у спадщину майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу за підписом представника Кучерука М. В., у якій просить рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не повинен був враховувати висновок судово-почеркознавчої експертизи від 22 лютого 2019 року № 16882/16883/18-32. Зазначила, що відсутні підстави вважати, що договір позики, на підтвердження якого суду була надана розписка від 04 грудня 2013 року, був укладений.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Кучерук М. В., строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 357/2192/18 з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року клопотання ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Кучерук М. В., про зупинення виконання рішення суду першої інстанції задоволено, зупинено виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 червня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
05 лютого 2020 року справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 04 грудня 2013 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в розмірі 20 000 доларів США під забезпечення її квартири АДРЕСА_1, які зобов`язалась повернути за першою вимогою або укласти договір дарування квартири.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 22 лютого 2019 року № 16882/16883/18-32, підпис від імені ОСОБА_4 на розписці від 04 грудня 2013 року виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис, що міститься на розписці від 04 грудня 2013 року, виконано тією особою, зразки підпису якої надано в якості порівняльного матеріалу ОСОБА_4, що містяться в наступних документах: оригіналі відомості за січень 2015 рік на 1 арк.; оригіналі відомості за лютий 2015 рік на 1 арк.; оригіналі заяви ОСОБА_4 до УПФУ у м. Біла Церква від 15 листопада 2013 року на 1 арк.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 листопада 2017 року, по справі № 357/9171/16-ц встановлено факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква Київської області, є племінницею ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Мінськ Республіки Білорусь, та являється двоюрідною сестрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв`язку з вищевказаними обставинами, 22 лютого 2018 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік І. В. з вимогою (претензією) кредитора до спадкоємця в порядку статті 1281 ЦК України.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.