Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 734/1682/18
провадження № 61-951св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та виділ в натурі земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що рішенням апеляційного суду від 13 травня 2015 року житловий будинок по АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 . Указаний житловий будинок розташований на двох земельних ділянках площею 0,06 га та 0,2003 га, які перебувають у власності відповідача на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку.
Зазначала, що набута нею у власність частка житлового будинку становить 11/25 частин, тому до неї має перейти право власності на відповідні частини земельних ділянок, на яких розташований будинок. У добровільному порядку вирішити даний спір відповідач не погоджується.
На підставі викладеного просила:
визнати за нею право власності на 11/25 частин земельної ділянки площею 0,06 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та на 11/25 частин земельної ділянки площею 0,2003 га, наданої для ведення підсобного сільського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 ;
виділити їй у натурі 11/25 частин зазначених земельних ділянок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Козелецького районного суду від 30 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 11/25 частин земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 7422055100:01:006:0222, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та на 11/25 частин земельної ділянки площею 0,2003 га, кадастровий номер 7422055100:01:006:0174, цільове призначення для ведення підсобного сільського господарства, розташованих по АДРЕСА_1 .
Розподіл земельних ділянок здійснено відповідно до варіанту № 1 висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 4373/4374/18-24 від 15 травня 2019 року, а саме, ОСОБА_1 виділено 11/25 частин - земельну ділянку площею 140,0 кв. м, що складається: із земельної ділянки площею 90 кв. м, (під будинком, будівлями) та земельної ділянки площею 50 кв. м (прибудинкової території); та земельну ділянку площею 881 кв. м; ОСОБА_2 виділено 14/25 частин - земельну ділянку площею 460 кв. м, що складається: із земельної ділянки площею 183 кв. м (під будинком, будівлями) та земельної ділянки площею 277 кв. м (прибудинкової території); та земельну ділянку площею 1122 кв. м.
Відхилення від ідеальної частки співвласника 11/25 по земельній ділянці 600 кв. м складає: по площі на 124 кв. м менше, по вартості на 12 503,00 грн менше.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 503,00 грн компенсації в рахунок зрівняння часток, 704,8 грн - у рахунок повернення сплаченого судового збору та 8 580,00 грн - у рахунок повернення коштів, сплачених за проведення експертизи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності сторін і розташований на двох земельних ділянках, власником яких відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки є ОСОБА_2 . Оскільки набута позивачем у власність частина житлового будинку становить 11/25 часток, у відповідності до статей 364, 367, частини першої статті 377 ЦК України та частини першої статті 120 ЗК України, до неї має перейти право власності на відповідні частини земельних ділянок, на яких розташований будинок.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2019 року в частині вирішених вимог про виділ в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток із земельної ділянки площею 0,2003 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер 7422055100:01:006:0174, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства - скасовано, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог.
Рішення в частині визначеного судом розміру часток розподіленої земельної ділянки площею 0,06 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер 7422055100:01:006:0222, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та судових витрат - змінено, визнано за ОСОБА_1 право власності на 6/25 частин земельної ділянки, а за ОСОБА_2 - на 19/25 частин земельної ділянки та зменшено розмір судового збору, стягнутого за рішенням суду першої інстанції, зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 704,80 грн до 352,40 грн і витрат, пов`язаних з проведенням експертизи - з 8 580,00 грн до 4 290,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 528,6 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, здійснюючи розподіл земельної ділянки розміром 600 кв. м та визначаючи частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не звернув увагу на те, що експерт не провів розподіл цієї землі відповідно до ідеальних часток у власності сторін, констатував про відхилення від ідеальної частки співвласників, через що визначив розмір компенсації до стягнення, і помилково визнав за кожною із сторін право власності відповідно за ОСОБА_1 - на 11/25 часток, за ОСОБА_2 - на 14/25 часток, при цьому стягнувши з відповідача компенсацію за відхилення від ідеальних часток. Відтак рішення суду в частині визначеного розміру часток розподіленої земельної ділянки площею 0,06 га слід змінити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 6/25 частин земельної ділянки, а за ОСОБА_2 - на 19/25 частин земельної ділянки. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, оскільки сам варіант розподілу земельної ділянки не оскаржується.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 серпня 2019 року залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка не може бути розподілена з посиланням на статтю 120 ЗК України, оскільки будинок та господарські споруди на ній не розміщені. Проте, будинок АДРЕСА_1 насправді розташований на обох земельних ділянках: більшою частиною на земельній ділянці площею 0,06 га, а меншою, яка належить позивачу, частково розміщена на земельній ділянці площею 0,2003 га, що підтверджується висновком експерта від 15 травня 2019 року. Обидві земельні ділянки мають спільну адресу розташування: АДРЕСА_1 . За цією адресою на земельних ділянках розташовано житловий будинок і господарські споруди. Отже постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам законності, обґрунтованості судового рішення та підлягає частковому скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права в порушення норм процесуального права.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
Аргументи учасників справи
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про помилку, допущену судом першої інстанції помилково про те, що житловий будинок з господарськими спорудами розташований на двох земельних ділянках і помилково виділив частину земельної ділянки розміром 0,2 га позивачу з посиланням на статтю 120 ЗК України. Суд першої інстанції, здійснюючи розподіл земельної ділянки розміром 600 кв. м та визначаючи частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не звернув увагу на те, що експерт не провів розподіл цієї землі відповідно до ідеальних часток у праві власності сторін, констатував про відхилення від ідеальної частки співвласників, через що визначив розмір компенсації до стягнення і помилково визнав за кожною із сторін право власності відповідно за ОСОБА_1 - на 11/25 часток, за ОСОБА_2 - на 14/25 часток, при цьому стягнув з відповідача компенсацію за відхилення від ідеальних часток. Крім того, зазначена в касаційній скарзі позивачем адреса проживання у АДРЕСА_1 не відповідає дійсності, не підтверджена належними та допустимими доказами, більше того, дана споруда, що була спірною, в даний момент фактично не призначена для проживання, оскільки є не електро/газофікованою. Зазначення даної адреси у процесуальних документах може бути спробою позивача встановити факт проживання. В той же час зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 734/1682/18 надійшли до Верховного Суду та 10 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Козелецької селищної ради у смт. Козелець, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 грудня 2007 року.
Земельна ділянка площею 0,0600 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 серпня 2011 року.
15 квітня 2014 року рішенням Козелецького районного суду частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ житлового будинку, що є спільною сумісною власністю подружжя в натурі, та встановлення порядку користування земельною ділянкою. Установлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 09 березня 2006 року по 14 грудня 2007 року включно. У решті позовних вимог відмовлено.
13 травня 2015 року рішенням апеляційного суду Чернігівської області рішення Козелецького районного суду від 15 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову скасовано, а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Виділено у власність позивача відповідні приміщення та господарські споруди на загальну суму 111 772,00 грн, що становить 11/25 частин житлового будинку з надвірними будівлями. Виділено у власність ОСОБА_2 відповідні приміщення та господарські споруди на загальну суму 142 646,00 грн, що становить 14/25 частин житлового будинку. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача за отримання надлишку при розподілі будинку з надвірними будівлями компенсацію у розмірі 4 977,50 грн. У задоволенні вимог про поділ земельної ділянки і встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Висновком судової земельно-технічної експертизи № 4373/4374/18-24 від 15 травня 2019 року на розгляд суду запропоновані два технічно можливих варіанта розподілу земельних ділянок площею 0,06 га та 0,2003 га згідно з розміром частин позивача і відповідача у домоволодінні та з урахуванням можливості відокремленого користування частинами житлового будинку та господарськими будівлями і спорудами.
Відповідно до додатку № 1 до висновку судової земельно-технічної експертизи № 4373/4374/18-24 від 15 травня 2019 року, враховуючи планувальне розташування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, щільність їх забудови, частки співвласників, розподіл земельної ділянки площею 600 кв. м згідно з ідеальними долями 11/25 та 14/25 неможливий. Можливим є варіант розподілу з відхиленням від ідеальних часток співвласників, відповідно до якого одному співвласнику виділяється земельна ділянка площею 140 кв. м, що становить 6/25 частин ділянки, а іншому - земельна ділянка площею 460 кв. м, що становить 19/25 частин ділянки.
Звернувшись з позовом про визнання права власності та виділення у натурі частки із земельних ділянок, ОСОБА_1 зазначала, що має право на 11/25 частин земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, оскільки є власником 11/25 частин житлового будинку, який розташований на землі відповідача.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.