Постанова
Іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 336/4988/19
провадження № 61-8884св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року у складі судді Дмитрюк О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (далі - КП "НВК "Іскра") про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі на займаній посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати після звільнення.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2018 року у справі № 336/3444/17 за його позовом до відповідача про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу його вимоги було задоволено частково. Позивача поновлено на посаді заступника директора з економічних питань в КП "НВК "Іскра".
Одночасно відбувався розгляд іншої судової справи, де предметом розгляду було його незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Так, 17 січня 2018 року в судовому засіданні він надав суду і представнику відповідача ключовий доказ відсутності з його сторони дисциплінарного проступку, за який його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Але представник відповідача заявив, що його відповідь на відзив з додатком "Таблиця № 1" містить інформацію з державної таємниці та запросив перерву у судовому засіданні.
22 січня 2018 року експертна комісія з режиму секретності КП "НВК "Іскра", прийняла рішення про присвоєння гриф "таємно" його відповіді на відзив з додатком "Таблиця № 1", яке було затверджено протоколом від 22 січня 2018 року № 286.
Після затвердження протоколу від 22 січня 2018 року № 286 був складений акт про порушення трудової дисципліни від 22 січня 2018 року.
До його робочого місця завітала численна група посадових осіб КП "НВК "Іскра", яка зачитала йому акт про порушення трудової дисципліни від 22 січня 2018 року, за яким він підлягав звільненню за розкриття державної таємниці у відповідності до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
При цьому йому був поставлений ультиматум: або звільнення з ініціативи роботодавця за вказаною статтею КЗпП України, або звільнення за угодою сторін.
В результаті вказаного ним була вимушено подана заява про звільнення за угодою сторін, що не відповідало його добровільному волевиявленню, оскільки фактично до нього зі сторони відповідача було застосовано психічне насильство.
Наказом від 24 січня 2018 року № 132-к директора підприємства він був звільнений за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Пояснює, що так як укладений правочин про звільнення за угодою сторін від 24 січня 2018 року не мав нічого спільного з добровільним волевиявленням сторін, а виражав лише волю відповідача, він не відповідає вимогам частини третьої статті 203 ЦК України.
Посилаючись на вищевикладене, просив суд визнати правочин, укладений між позивачем та відповідачем про звільнення від 24 січня 2018 року на підставі наказу КП "НВК "Іскра" від 24 січня 2018 року № 132-к та заяви ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін від 23 січня 2018 року, недійсним, як такий, що не відповідає вільному волевиявленню сторін та здійснений під впливом насильства; поновити його на посаді заступника директора з економічних питань в КП "НВК "Іскра"; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 січня 2018 року до дня поновлення на роботі у подвійному розмірі, згідно частини другої статті 231 ЦК України; стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати заробітної плати, яка йому належить на час звільнення 24 січня 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України було законним, в діях відповідача порушень законодавства про працю не встановлено. Вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними вимогами від вимоги про поновлення на роботі.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15 червня 2020 року ОСОБА_1 подано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 травня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Доводи інших учасників справи
13 липня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від КП "НВК "Іскра" засобами поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
02 липня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що наказом від 03 квітня 2012 року № 496-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до КП "НВК "Іскра" у відділ № 100 на посаду заступника директора з економічних питань.
Наказом від 19 червня 2017 року № 1278-к ОСОБА_1 був звільнений у відповідності до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням посади заступника директора з економічних питань.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2018 року у справі № 336/3444/17 ОСОБА_1 був поновлений на роботі зі стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу.
16 січня 2018 року ОСОБА_1 згідно наказу № 73-к поновлений на посаді заступника директора з економічних питань на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі № 336/3444/17 від 15 січня 2018 року.
23 січня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 24 січня 2018 року.
Згідно наказу від 24 січня 2018 року № 132-к ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
З копією зазначеного наказу ОСОБА_1 був ознайомлений 24 січня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.