ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 160/4019/19
адміністративне провадження № К/9901/16015/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Лаврищева В.Я.,
представників відповідача - Панковської Е.П., Єгорова А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (головуючий суддя - Златін С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Білак С.В., судді - Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.) у справі №160/4019/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У травні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод") звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ОВПП ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 18 квітня 2019 року №0003854608 та №0003844608.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі її заявник наполягає на тому, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень виключно з підстав відсутності первинної документації, яка супроводжувала господарські операції позивача з ТОВ "АЛСІМО". На переконання заявника касаційної скарги, судам в першу чергу необхідно було дослідити питання щодо правомірності проведення податкової перевірки Товариства та відповідності акта перевірки вимогам закону.
Так, позивач наголошує на тому, що відповідач своїм наказом призначив саме невиїзну перевірку позивача, натомість під час перевірки було здійснено виїзд до Генеральної прокуратури України, в якій отримано доступ до вилучених документів та сфотографовано їх. Зазначене, на переконання скаржника, свідчить про неможливість вважати перевірку невиїзною. Як наслідок акт документальної невиїзної перевірки не є належним доказом у справі, відповідно, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки, не можна визнати законними і обґрунтованими.
Окрім того, скаржник стверджує, що суд не може дійти висновку про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому не вказано жодних обставин, які б підтверджували факт безтоварності спірних господарських операцій.
В контексті викладеного, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 16 січня 2018 року (справа №826/442/13), від 20 березня 2018 року (справа №810/1438/17), від 12 квітня 2018 року (справа №826/1571/16), від 16 травня 2018 року (справа №2а-0870/12052/11), від 27 лютого 2018 року (справа №802/1853/16-а), а також від 27 лютого 2018 року (справа №802/1853/16-а) та від 12 червня 2018 року (справа №821/597/17).
Також, скаржник звертає увагу на те, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "АЛСІМА" вже була предметом дослідження Верховним Судом у справі №520/5568/19 (постанова від 10 червня 2020 року). Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів, які скасували податкові повідомлення-рішення, складені внаслідок невизнання тих самих господарських операцій з позивачем, що і у цій справі.
Насамкінець, заявник касаційної скарги наголошує на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині недослідження й ненадання правової оцінки доказам, які мають безпосереднє значення для правильного вирішення спору.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення. Податковий орган повністю погоджується із мотивами рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з яких вони виходили при вирішенні спору, вважає рішення законними й обґрунтованими. Окремо звертає увагу на те, що наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 6 лютого 2019 року №242 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", за наслідками якого була проведена перевірка й винесені спірні податкові повідомлення-рішення, був предметом судового оскарження, й судовими рішеннями у справі №160/1939/19 визнаний таким, що прийнятий на підставі, у спосіб та у межах, визначених законом. Крім того, звертає увагу на те, що хоча станом на час розгляду судами попередніх інстанцій вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року у справі №761/3596/18 стосовно посадової особи ТОВ "АЛСІМО" ОСОБА_1 не набрав законної сили, ухвалою Київського апеляційного суду від 9 серпня 2019 року апеляційні скарги на вирок - повернуто особам, які їх подали. Постановою Верховного Суду від 2 червня 2020 року ухвала Київського апеляційного суду від 9 серпня 2019 року залишена без змін.
В судових засіданнях, які відбулись 4 листопада та 2 грудня 2020 року, представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги Товариства у повному обсязі. Окрім того, після призначення справи до касаційного розгляду від скаржника надходили додаткові письмові пояснення й доповнення до касаційної скарги, в яких він акцентував увагу на численних процедурних порушеннях, допущених контролюючим органом під час проведення податкової перевірки Товариства, які, на переконання позивача, беззаперечно спричиняють необхідність скасування спірних в цій справі податкових повідомлень-рішень.
Представники відповідача в судових засіданнях 4 листопада та 2 грудня 2020 року заперечували проти доводів й аргументів касаційної скарги Товариства, просили суд залишити без змін оскаржувані судові рішення. В цілому представники фіскального органу наполягали на тому, що податкова перевірка була проведена відповідно до вимог податкового законодавства.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час касаційного перегляду справи; далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі було неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 328 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що наказом від 6 лютого 2019 року №242 призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за взаємовідносинами з ТОВ "АЛСІМО" за 2016-2017 роки, саме: показників декларації з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.
Перевірку проведено у період з 28 лютого по 21 березня 2019 року й за її результатами податковим органом складено акт №49/28-10-46-08-00659101 від 28 березня 2019 року.
Під час перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 6435917 грн та завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 19936296 грн.
За наслідками встановлених перевіркою порушень 18 квітня 2019 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0003844608, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 9653875,50 грн (з яких 6435917 грн - за податковим зобов`язанням, а 3217958,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0003854608, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19936296,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не повідомив податковий орган про втрату первинних документів за господарськими взаємовідносинами з ТОВ "АЛСІМО" у п`ятиденний строк з дня такої події, не відновив втрачені документи у встановлений ПК України термін та не надав до закінчення перевірки посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно з пунктом 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.