ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 1340/3879/18
адміністративне провадження № К/9901/12093/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 1340/3879/18
за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про скасування рішень, визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Пліша М.А., суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,
в с т а н о в и в :
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (дал - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Звенигородської сільської ради від 23 березня 2018 року № 675 "Про виділення земельних ділянок для будівництва індивідуального житлового будинку мешканцям" та від 23 березня 2018 року № 676 "Про надання земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво", в частині відмови у наданні ОСОБА_1 земельної ділянки;
- визнати протиправними дії Звенигородської сільської ради щодо ненадання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Звенигородської сільської ради в межах села Звенигород згідно звернення від 26 квітня 2018 року;
- зобов`язати Звенигородську сільську раду надати ОСОБА_1 земельну ділянку у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Звенигородської сільської ради в межах села Звенигород.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся з відповідним клопотанням до відповідача про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в межах села Звенигород, на що отримав відповідь відповідача, про те, що дане клопотання буде розглянуте на наступній сесії сільської ради. Під час сесії Звенигородська сільська рада відмовила позивачу у задоволенні даного клопотання без зазначення причини такої відмови. Позивач повторно подав клопотання про передачу у власність земельної ділянки, мотивуючи це тим, що право на безоплатну приватизацію присадибної ділянки ним не використано. У відповідь відповідач повідомив позивача про відкладення розгляду заявленого клопотання до наступної сесії сільської ради. Не погодившись з рішенням та діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано Рішення Звенигородської сільської ради від 23 березня 2018 року № 676 "Про надання земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво", в частині відмови у наданні ОСОБА_1 земельної ділянки, визнано протиправною бездіяльність Звенигородської сільської ради щодо вирішення питання про надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Звенигородської сільської ради в межах села Звенигород згідно звернення позивача від 26 квітня 2018 року та зобов`язано відповідача вирішити питання про надання ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Звенигородської сільської ради в межах села Звенигород.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року вирішено: скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року по справі № 1340/3879/18.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов`язати Звенигородську сільську раду Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26 квітня 2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Як встановлено, 24 січня 2018 року позивач звернувся до Звенигородської сільської ради Львівської області із заявою про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,25 га та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в межах села Звенигород. 01 лютого 2018 року Звенигородська сільська рада надала відповідь листом № 02-18/97 про те, що на даний час квартал забудови не був затверджений і заява позивача буде розглянута на наступній сесії.
Звенигородською сільською радою було прийнято рішення від 23 березня 2018 року № 675 "Про виділення земельних ділянок для будівництва індивідуального житлового будинку мешканцям", яким питання щодо заяви позивача не вирішувалось.
Також, Звенигородською сільською радою було прийнято рішення від 23 березня 2018 року № 676 "Про надання земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво", яким вона відмовила, зокрема, позивачу у наданні земельної ділянки.
26 квітня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся із клопотанням про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,25 га та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в межах села Звенигород, на що отримав відповідь від 12 червня 2018 року № 02-18/515 про те, що дана заява була розглянута на засіданні сільської ради 01 червня 2018 року та сесія сільської ради вирішила залишити її до вивчення та запросити позивача на наступну сесію.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та залишення в силі рішення апеляційної інстанцій.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідач надав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, просить залишити скаргу без задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю.
Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, Земельним кодексом визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.