ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2020 року
Київ
справа №826/10692/17
адміністративне провадження №К/9901/10405/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.
за участі:
представника Позивача: Хлопузяна Р.Д.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року (суддя- Смолій І.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року (судді: Черпіцька Л.Т., Пилипенко О.Є., Собків Я.М.)
у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (надалі також - Позивач; ПАТ "Укргазвидобування") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі також - Відповідач; правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2017 року №0002891203.
В обґрунтування позову ПАТ "Укргазвидобування" послалось на те, що висновок Відповідача, який слугував підставою ухвалення відповідного оскаржуваного індивідуального акта, є необґрунтованим. На думку Позивача, несвоєчасна сплата ним відповідних зобов`язань відбулась внаслідок допущених порушень Відповідачем, який всупереч положень чинного законодавства допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви про розстрочення сплати відповідних зобов`язань. Протиправність вказаної бездіяльності підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що рішенням суду у справі №826/5155/17, яке набрало законної сили, встановлено протиправність ненадання Позивачу розстрочення сплати грошового зобов`язання в сумі 296 612 813,44 грн з 30 січня 2018 року, наслідком чого є протиправність застосування до Позивача штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 20 червня 2017 року №0002891203 за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги, відзиву
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року по справі №826/10692/17, прийняти нове рішення, яким відмовити АТ "Укргазвидобування" у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач, вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права, просив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишили без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2020 року у справі №826/10692/17 - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Як свідчать обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, Позивачем задекларовані грошові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природнього газу за грудень 2016 року у сумі 296 612 813,44 грн.
Граничний строк сплати вказаної суми грошових зобов`язань - 30 січня 2017 року.
19 січня 2017 року подало заяву про розстрочення грошових зобов`язань відповідно до вимог статті 100 Податкового кодексу України та із доданням необхідних документів для прийняття рішення про розстрочення грошових зобов`язань.
Відповідні зобов`язання були сплачені Позивачем 31 січня 2017 року.
Відповідь на заяву щодо розстрочення сплати грошових зобов`язань надана лист Державної фіскальної служби України від 22 березня 2017 року №6903/7/99-99-17-04-17. Згідно із цією заявою Позивачу відмовлено у розстроченні грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природнього газу за грудень 2016 року у сумі 296 612 813,44 грн.
Позивач оскаржив дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у наданні йому розстрочення у судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 березня 2018 року у справі №826/5155/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2018 року: позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у неприйнятті рішення про розстрочення грошових зобов`язань чи відмови у наданні розстрочення у строк, передбачений законодавством України, за заявами ПАТ "Укргазвидобування", поданими до регіональних податкових інспекцій.визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України у прийнятті рішень про надання розстрочення за заявами ПАТ "Укргазвидобування. Зобов`язано Державну фіскальну службу України повторно розглянути заяви про надання розстрочення грошових зобов`язань. В іншій частині (зобов`язання Державної фіскальної служби України прийняти рішення про надання розстрочення за заявами ПАТ "Укргазвидобування") відмовлено.
На виконання судових рішень у справі №826/5155/17 Державною фіскальною службою. України 21 грудня 2018 року повідомлено Позивача про відсутність підстав для надання розстрочення грошових зобов`язань з рентної плати за користування надрами за видобування природнього газу за грудень 2016 року у сумі 296 612 813,44 грн.
Відповідачем проведена камеральна перевірка ПАТ "Укргазвидобування" з питання дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з рентної плати видобування природного газу за грудень 2016 року, за результатами якої складено акт від 26 травня 2017 року №4066/20-40-12-04-17/30019775.
Згідно з висновками акта Позивачем не своєчасно сплачено узгоджені податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за грудень 2016 року, у зв`язку із чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57, пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України).
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2017 року №0002891203 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 29 661 281,34 грн за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов`язання.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
На спростування позиції судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності застосування контролюючим органом штрафних санкцій, Відповідач зазначив таке:
- Позивачеві було відомо про відсутність станом на 30 січня 2017 року рішення про надання розстрочення податкового зобов`язання (так як договір про надання розстрочення між АТ "Укргазвидобування" і контролюючим органом не було укладено на вказану дату), а відтак свідомо було порушено строки сплати узгодженого грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, а тому, відсутні законодавчо визначені підстави для звільнення платника податків від відповідальності, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України;
- судовими рішеннями у справі № 826/5155/18 зобов`язано ДФС України повторно розглянути заяви підприємства про надання розстрочення та надати вмотивовану відповідь (про надання чи відмову у наданні розстрочення грошових зобов`язань), а підставою для задоволення позовних вимог стало те, що ДФС України не було розглянуто заяви підприємства згідно з положеннями чинного законодавства;
- в судових рішеннях у справі № 826/5155/17 підтверджено те, що подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення), внаслідок чого, навіть у випадку сплати заявником податкових зобов`язань, втім з порушенням строків такої сплати, за умови прийняття рішення про розстрочення сплати грошових зобов`язань в порядку та у строки, визначені вказаними вище нормами, штрафні санкції до суб`єкта господарювання за порушення строків сплати грошових зобов`язань, застосовані не будуть.
- на виконання судових рішень у справі № 826/5155/17 Державною фіскальною службою України було повторно розглянуто заяву АТ "Укргазвидобування" про надання розстрочення грошових зобов`язань та прийнято рішення від 12 грудня 2018 року № 38616/7/99-99-17-04-17, яким відмовлено у наданні розстрочення;
- подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов`язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).
В додаткових поясненнях, що надійшли до суду касаційної інстанції 27 листопада 2020 року, Відповідач зазначив, що вже є судова практика, яка підтверджує протиправність поведінки Позивача щодо сплати відповідних сум грошових зобов`язань, а саме постанова Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі №826/10694/17, яка ухвалена після відкритття касаційного провадження у цій справі.
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Позивач вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином встановлених обставин справи та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права зроблено обґрунтований висновок щодо невідповідності вимогам чинного законодавства оскаржуваного індивідуального акта.
Як зазначив Позивач, у його діяннях відсутній склад податкового правопорушення, оскільки подія "несвоєчасної сплати" грошового зобов`язання як податкове правопорушення платника податків знаходиться у причинному взаємозв`язку із подією податкового правопорушення контролюючого органу - "бездіяльністю щодо розстрочення такого грошового зобов`язання", вчинення якого встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому, за відсутності вини Позивача, у Відповідача відсутні правові підстави для притягнення Позивача до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.
Позивач вважає, що суперечність між запровадженим обов`язком платника податків своєчасно сплачувати податки та правом останнього на дотримання Державою власних процедур, в даному випадку, на своєчасний розгляд його звернення владним суб`єктом щодо перенесення строків сплати такого податку та прийняття рішення щодо такого питання з дотриманням принципів добросовісності, розсудливості, обґрунтованості, своєчасності, безсторонності (неупередженості) та принципу рівності перед законом, обґрунтовано вирішена судами попередніх інстанцій на користь Позивача.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.