ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 330/1093/17(2-а/330/16/2017)
адміністративне провадження № К/9901/878/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 11.09.2017 (головуючий суддя Федорець С.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Малиш Н.І., суддів Баранник Н.А., Щербака А.А.)
у справі №330/1093/17
за позовом ОСОБА_1
до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про зобов`язання поновити їй виплати пенсію за віком з 07.09.2009 на підставі рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009.
2. Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 11.09.2017 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 11.09.2017 скасовано та прийнято нову постанову:
- позов ОСОБА_1 до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області про зобов`язання поновити пенсію шляхом її призначення з 07.10.2009 по 12.12.2016 залишено без розгляду;
- позовні вимоги ОСОБА_1 до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області про зобов`язання поновити пенсію шляхом її призначення з 12.12.2016 задоволено частково;
- зобов`язано Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізької області поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 21 березня 2017 року;
- У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції процесуального права, просила змінити оскаржувані судові рішення в частині дати, з якої слід здійснити перерахунок.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, відповідно до паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, виданий 07.09.2002.
6. З 27.09.2001 здосягненням пенсійного віку позивачу була призначена пенсія за віком, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 .
7. 12.02.2003 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Виплата пенсії їй була припинена.
8. 21 березня 2017 року представник позивача звернувся із нотаріально посвідченою та апостильованою заявою до відповідача з питанням поновлення пенсії. Однак, отримав відмову з підстав невідповідності поданих документів Порядку подання та оформлення документів при призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - звернення до пенсійного органу не за місцем проживання.
9. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що неможливим є поновлення пенсії шляхом призначення, оскільки представником позивача при зверненні до відповідача із заявою про поновлення пенсії не надано відповідачу оригіналу документу, який би посвідчував особу позивачки та не надано документів, які б містили інформацію щодо місця проживання (реєстрації) позивачки в Україні.
11. Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на поновлення їй виплати пенсії. Підстави для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії виникли після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009. Суд апеляційної інстанції зазначив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного рішення відповідача, тобто правильним та ефективним способом захисту порушеного права є поновлення та виплата пенсії позивачу з 21.03.2017.
12. Окремо суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду, визначений статтею 99 КАС України, а тому вимоги позивача за період з 2009 року до 12.12.2016 (тобто за час, який передував шестимісячному терміну до моменту звернення до суду) підлягають залишенню без розгляду.
VI. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що суди невірно застосували положення Конституції України та процесуального законодавства, що регулює спірні правовідносини, і безпідставно не врахували при прийнятті рішення релевантну судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та вважає за необхідне зазначити наступне.
15. За змістом статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
16. За змістом статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Відповідачем касаційна скарга у цій справі не подавалась, а позивачем судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише відмови у позові та у частині, якою позовні вимог залишені без розгляду.
18. Таким чином, в цьому випадку оцінці Верховним Судом підлягають лише висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування процесуальних норм, які регулюють питання строків звернення до суду, та доводи позивача щодо наявності у неї права на поновлення пенсії х виплатою індексації та компенсації втрати частини доходів.
19. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
20. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 (справа №815/1226/18) суд дійшов таких висновків:
"вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.