Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 815/6832/16 (провадження № 11-1081 апп 19)
30 вересня 2020року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Трубачової Ганни Іванівни, третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року і постановою від 30 вересня 2020 року касаційну скаргу задовольнила, скасувала оскаржувані судові рішення, а провадження у справі закрила.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Велика Палата Верховного Суду, закриваючи провадження у цій справі, обґрунтувала свою позицію тим, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
2. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
3. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
4. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
5. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
6. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
7. У справі, яка переглядається, встановлено, що спір виник стосовно майна - квартири АДРЕСА_1 . Позивач на підставі договору дарування нерухомого майна подарував цю квартиру третій особі ОСОБА_2 . Договір дарування посвідчила приватний нотаріус Трубачова Г. І. і вона ж зареєструвала його у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр).
8. Згодом з приводу цього майна виник спір. Як убачається з рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19 жовтня 2015 року, спір ініціювала ОСОБА_2 , яка просила за рішенням суду виселити з подарованої їй квартири громадянку ОСОБА_3 , яка проживала в одній з кімнат квартири. ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним, який обґрунтовувала тим, що позивач ОСОБА_1 не мав права дарувати частину квартири, яка йому не належала і перебувала в її користуванні.
9. Суд задовольнив зустрічний позов і визнав недійсним договір дарування квартири від 17 грудня 2014 року.
10. Зі змісту судового рішення видно, що вимог про скасування запису в Реєстрі ніхто з учасників спору не заявляв й суд відповідного рішення стосовно цих вимог не постановляв.
11. Після набрання судовим рішенням законної сили ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою зобов`язати відповідача внести до Реєстру запис про скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру. В основі такого звернення до суду, якщо зважити на контекст передумов, що передували цьому зверненню й фактично зумовили його, лежить воля, намір, бажання особи, яка вважає себе власником квартири, відновити до кінця (цілком) своє право власності на нерухоме майно, усунути перешкоди, які заважають здійснювати правоможності власника щодо цього майна. Однією з таких перешкод, як випливає з мотивації позовної заяви, є реєстраційний запис у Реєстрі про те, що це майно зареєстроване за ОСОБА_2 , який позивач вирішив скасувати.
12. Вимога скасувати реєстраційний запис спрямована насамперед проти скаржниці ( ОСОБА_2 ), яка за цим реєстраційним записом значиться власником спірного нерухомого майна (квартири).
13. За своєю правовою природою ця вимога є похідною від майнових вимог у цивільній справі про визнання договору дарування недійсним, спір щодо якого цивільний суд розглянув за правилами цивільного судочинства. Сутнісно вимоги про скасування в судовому порядку реєстраційного запису про право власності на нерухоме майно тісно пов`язані із цим майном, і якщо виникає цивільний спір про визнання недійсним правочину, на підставі якого відбулося перевласнення і державна реєстрація права власності на це майно, то в такому спорі вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, навіть і тоді, коли вони не були пред`явлені разом з основними вимогами про захист права власності, є (можуть бути) його складовою частиною, оскільки для повного відновлення права володіння та розпорядження квартирою необхідно припинити (скасувати) державну реєстрацію права власності за іншою особою та перереєструвати це право за особою, яка за рішенням суду відновила право власності на нерухоме майно.
14. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України за правилами цивільного судочинства розглядаються також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, коли цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
15. Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду визначила, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_2 на нерухоме майно - квартиру є похідними від спору про визнання недійсним правочину дарування цієї квартири, який підлягав й був розглянутий загальним судом за правилами цивільного судочинства. Відтак можна зробити висновок, що за цими ознаками вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав на квартиру теж повинні (мають) розглядатися тим самим загальним судом й за правилами того самого судочинства, за яким розглядалися основні вимоги про визнання договору дарування недійсним.
16. Однак Вели