ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2020 року
м. Київ
Провадження № 11-1239сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
скаржниці ОСОБА_1,
представниці відповідача - Русакової І. Г.,
розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19,
УСТАНОВИЛА:
Процедура
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просила скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19 "Про притягнення судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
2. На обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказала, що рішення ВРП від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19 підлягає скасуванню, оскільки воно не містить мотивів кваліфікації дій судді, з яких ВРП дійшла висновку про вчинення нею істотного дисциплінарного проступку.
Також скаржниця зауважує, що оскаржуване рішення ВРП та її дисциплінарного органу прийнято з порушенням процесуальних норм.
3. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 грудня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19.
4. 28 грудня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив, у якому вона просить залишити без змін її рішення від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19.
5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 січня 2020 року призначила розгляд справи в судовому засіданні. Ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 02 вересня 2020 року, 19 листопада 2020 року задоволено заяви відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Фактичні обставини, установлені судом
6. Указом Президента України від 17 червня 2008 року № 553/2008 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Дніпровського районного суду міста Херсона строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 249-VII обрана суддею безстроково. Указом Президента України від 22 серпня 2016 року № 341/2016 ОСОБА_1 переведена на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.
7. 19 квітня 2018 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за дії, вчинені під час розгляду справ № 766/12093/17 та 766/2985/17 відповідно.
8. У скарзі зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
03 серпня 2017 року на їхню адресу від Херсонського міського суду Херсонської області надійшли судові повістки у справі за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення та зняття з реєстрації.
Скаржники зазначили, що розгляд цієї справи тривав майже 8 місяців, а 20березня 2018 року без їхньої участі та участі їхнього представника у справісуддею Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_5 ухвалено незаконне рішення на користь Херсонської міської ради.
Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що суддею Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 ухвалено незаконне рішення, яке стосувалося цієї квартири та було скасоване ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 вересня 2017 року.
9.Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 06 лютого 2019 року № 343/3дп/15-199 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за ознаками дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами "а", "б" пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 та пунктом 7 частини дев`ятої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII). У відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_4 відмовлено.
10. Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19 суддю Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Обставини, установлені Третьою Дисциплінарною палатою ВРП
11. Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата ВРП установила таке.
12. 20 лютого 2017 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_8 та визнання права власності впорядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті ОСОБА_8 (з якою позивач із 2007 року перебував у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу) відкрилася спадщина на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яку фактично прийняв та в якій проживає ОСОБА_6 . У цій квартирі проживала також сестра ОСОБА_8 - ОСОБА_7 (відповідач у справі).
13. 28 березня 2017 року Херсонським міським судом Херсонської області (суддя ОСОБА_1) ухвалено заочне рішення, яким установлено факт проживання ОСОБА_6 із ОСОБА_7 однією сім`єю з 2007 року по 04 березня 2015 року; визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14. Відповідно до заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року право власності на вказану квартиру було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_6, а на підставі договору дарування від 27 квітня 2017 року квартира перейшла у власність ОСОБА_9 .
15. Згідно з договором купівлі-продажу від 05 травня 2017 року право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_3
16. 13 липня 2017 року Херсонська міська рада звернулася до Апеляційного суду Херсонської області з апеляційною скаргою на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року. Зокрема, Херсонська міська рада вважала, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки спірна квартира є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Херсона.
17. Під час апеляційного розгляду справи Апеляційний суд Херсонської області установив, що спірна квартира на день смерті ОСОБА_8 на праві власності їй не належала (була об`єктом комунальної власності міської територіальної громади), а тому не входить до складу спадкового майна, що залишилося після смерті останньої, та не є предметом спадкування.
18. Крім того, апеляційний суд установив, що ОСОБА_7 не могла бути відповідачем за заявленими ОСОБА_6 до неї вимогами, оскільки позов подано після припинення її цивільної правоздатності ( ІНФОРМАЦІЯ_2 остання померла).
19. Ухвалою від 21 вересня 2017 року Апеляційний суд Херсонської області скасував заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року та закрив провадження у справі.
20. 18 липня 2017 року Херсонська міська рада звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Живцової Н. М., треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_6, відділ державної реєстрації речових прав та їх обтяжень Херсонської міської ради, відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради, про витребування майна із чужого незаконного володіння, виселення та зняття з реєстрації.
21. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року (суддя Гаврилов Д. В.) позов задоволено. Витребувано на користь Херсонської міської ради із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 . Скасовано рішення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Живцової Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень спірної квартири за ОСОБА_3 ; зобов`язано усунути перешкоди Херсонській міській раді в користуванні та розпорядженні комунальною власністю, а саме квартирою АДРЕСА_2, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
22. Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року - без змін.
23. Оцінюючи вказані дії ОСОБА_1 під час розгляду позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що з урахуванням чіткого законодавчого врегулювання процесуальних дій очевидність зазначених порушень, допущених суддею ОСОБА_1 під час перебування справи в її провадженні та постановлення судового рішення, свідчить про умисне порушення суддею норм процесуального законодавства та не є судовою помилкою.
24. Такі дії судді ОСОБА_1, на думку Третьої Дисциплінарної палати ВРП, в сукупності свідчать про вчинення нею істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII (суддя допустив грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду).
25. Третя Дисциплінарна палата ВРП також установила, що дії судді ОСОБА_1 перебувають лише в опосередкованому причинному зв`язку з вибуттям спірної квартири із власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що свідчить про відсутність у її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, однак унаслідок ухвалення нею незаконного рішення скаржників позбавлено права власності.
26.Ураховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами "а", "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме: умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; незазначення в судовому рішенні мотивів його прийняття, що призвело до істотних негативних наслідків.
27. Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що суддя ОСОБА_1, допустивши дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами "а", "б" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, вчинила також істотний дисциплінарний проступок у розумінні пункту 7 частини дев`ятої статті 109 цього Закону, що є несумісним зі статусом судді, адже допущене нею грубе порушення закону підриває суспільну довіру до суду.
28. 25 квітня 2019 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19.
29. За результатами розгляду зазначеної скарги ВРП прийняла рішення від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19, яким залишила без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19.
30. У цьому рішенні ВРП зазначила, що Третя Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого висновку про допущення суддею ОСОБА_1 грубих порушень норм процесуального закону, які повністю суперечать обов`язкам, покладеним на неї, та підривають довіру до неї як носія судової влади, у зв`язку із чим дисциплінарним органом зроблено правильний висновок про те, що в сукупності такі порушення утворюють істотний дисциплінарний проступок, який не потребує додаткового тлумачення.
З урахуванням установлених обставин ВРП зазначила, що Третьою Дисциплінарною палатою зроблено правильний висновок про застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді, що є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ, статті 50 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
31. Вважаючи рішення ВРП від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19 протиправним, ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на це рішення.
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
32. У скарзі на рішення ВРП від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 березня 2019 року № 965/3дп/15-19 "Про притягнення судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" скаржниця зазначає, що під час розгляду дисциплінарної справи були істотно порушені її права та інтереси, гарантовані, зокрема, Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), Загальною декларацією прав людини.
33. Зокрема, скаржниця зауважує, що оскаржуване рішення прийняте із численними порушеннями дисциплінарної процедури, а також за відсутності мотивів його прийняття. Водночас в оскаржуваному рішенні не визначено, який саме закон чи його норму грубо порушила суддя ОСОБА_1 та яким саме чином порушення такої норми закону підірвало суспільну довіру до суду, а також не встановлено наявності умислу щодо вчинення таких дій.
34. Скаржниця зазначає, що оскаржуване рішення порушує гарантовану Конституцією України та Законом № 1402-VIII незалежність судді, складовою якої є особливий порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
35. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що в розумінні статті 6 Конвенції Третьою Дисциплінарною палатою ВРП порушено її право на справедливий розгляд справи. Зокрема, зазначає, що порушення процедурної справедливості супроводжувалося розглядом дисциплінарної справи не на підставі дисциплінарної скарги, а на підставі заяви довільної форми, а також відмовою в закритті дисциплінарної справи за наявності для цього беззаперечних підстав.
36. Крім того, оскаржуване рішення не містить відповіді на всі доречні аргументи судді ОСОБА_1, чим, на її думку, порушено право на мотивоване рішення, що відповідно до статті 6 Конвенції є складовою права на справедливий розгляд справи.
37. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що під час здійснення щодо неї дисциплінарного провадження було порушено принцип недискримінації при прийнятті рішень Третьою Дисциплінарною палатою та ВРП. Порушення цього принципу вбачається у визначенні повноважень представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ? ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Зокрема, дискримінація відбулася щодо представниці ОСОБА_10, до якої поставилися менш прихильно в питанні визнання її представником, ніж до ОСОБА_11, за відсутності у справі належних доказів повноважень останнього (у матеріалах дисциплінарної справи міститься лише копія такого договору, яка належним чином не засвідчена; у розділі 1 "Предмет договору" не передбачено, що представник уповноважений на здійснення функцій представника у ВРП чи її дисциплінарних палатах).
38.Окремо скаржниця зауважує, що звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 16 квітня 2018 року не відповідає вимогам статей 43, 44 Закону № 1798-VIII, статей 106,107 Закону № 1402-VIIIта пункту 12.6 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17. Зокрема, це звернення є анонімним, не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, ім`я, по батькові та посади суддів, у ньому немає посилань на фактичні дані щодо дисциплінарного проступку судді, а також наявні висловлювання, що принижують її честь та гідність.
39. При цьому, на думку скаржниці, було порушено правила автоматизованого розподілу справ між членами ВРП, оскільки у протоколі автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 19 квітня 2018 року лист від 16 квітня 2018 року зазначається як "колективне звернення ОСОБА_2, ОСОБА_3 на неправомірні дії суддів Херсонського міського суду Херсонської області", а в подальшому - як "скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ".
40. ОСОБА_1 не заперечує, що в неї в провадженні була інша справа, матеріали якої містили інформацію про смерть відповідача у справі № 766/2985/17, однак зазначає, що не пам`ятала про відповідну справу, оскільки з дня відкриття провадження в цивільній справі № 766/16761/16-ц (03 січня 2017 року) до дня відкриття провадження в цивільній справі № 766/2985/17 (21 лютого 2017 року) минуло 64 календарні дні.
41. Водночас скаржниця вважає, що вид дисциплінарного стягнення обрано непропорційно, оскільки суддівська помилка була наслідком не умислу, а надмірного навантаження, яке у 20 разів перевищувало середньостатистичне в Україні.
42. У судових засіданнях ОСОБА_1 вимоги своєї скарги підтримала. У засіданні 03 вересня 2020 року надала суду додаткові письмові матеріали (копію рішення Херсонської міської ради від 25 листопада 2019 року № 2225 "Про відмову від заходів щодо примусового виселення ОСОБА_12 та Володимира"; копії рішень ВРП та її дисциплінарного органу як приклади існуючої практики притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності). Ці додаткові письмові матеріали в зазначеному судовому засіданні були приєднані до матеріалів справи.
Позиція ВРП щодо скарги ОСОБА_1 .
43. ВРП подала відзив на скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а наведені в скарзі ОСОБА_1 доводи безпідставні.
44. Наголошено, що рішення від 31 жовтня 2019 року № 2859/0/15-19 прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. У зазначеному рішенні містяться посилання на підстави та мотиви, з яких суддю ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
45. ВРП зазначає, що під час розгляду дисциплінарної справи встановлено грубі порушення суддею ОСОБА_1 норм процесуального закону, які повністю суперечать обов`язкам, покладеним на неї, та підривають довіру до неї як носія судової влади, у зв`язку із чим Третьою Дисциплінарною палатою зроблено правильний висновок, що в сукупності такі порушення утворюють істотний дисциплінарний проступок.
46. У відзиві на скаргу ОСОБА_1 ВРП зазначає, що Третя Дисциплінарна палата взяла до уваги пояснення та документи представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ? ОСОБА_11 з метою спростування сумнівів щодо достовірності підпису ОСОБА_3 у дисциплінарній скарзі. При цьому, крім зазначених документів, Дисциплінарною палатою досліджувалися й інші докази, які містилися в матеріалах дисциплінарної справи та в матеріалах цивільної справи 766/12093/17, на підставі чого зроблено висновок про відсутність сумнівів у достовірності такого підпису.
47. ВРП також звертає увагу на те, що перевірка дотримання скаржницею вимог статті 107 Закону № 1402-VIII належить до повноважень члена Дисциплінарної палати, а розподіл скарги, поданої, як вважає скаржниця, з порушенням таких вимог, не може свідчити про недотримання правил автоматизованого розподілу відповідного матеріалу.
48. На думку ВРП, назва документа, який передається на розгляд члену Дисциплінарної палати (скарга, звернення чи лист), жодним чином не впливає на перевірку обставин, викладених у ньому, та на правильність його автоматизованого розподілу між членами ВРП.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
49. Дослідивши доводи, наведені у скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення скарги з таких мотивів.
Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП
50. Вирішуючи питання про межі перегляду Великою Палатою Верховного Суду оскаржуваного рішення ВРП, суд виходить зі своєї сталої практики щодо перегляду визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
51.Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
52.Згідно з практикою ЄСПЛ "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", параграф 123).
53. У рішенні ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі "Bryan v. the United Kingdom" (параграфи 44-47), цим судом були вироблені, так звані, критерії Брайана, які в рамках заяви за статтею 6 Конвенції дозволяють визначити, чи мав суд "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду". Тож, необхідно враховувати такі фактори, як: предмет оскаржуваного рішення; спосіб, в який було прийняте рішення (процедурний критерій); зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження.
54.Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним механізмом суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
55.Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Отже, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
56.Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Kraska v. Switzerland" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
57. Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС) рекомендує, що "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
58.Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.