Постанова
іменем України
02 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 682/1248/18
провадження № 51-2616км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
секретаря судового засідання Рудюк В.Л.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
у режимі відеоконференції:
захисників Демчишина М.В.,
Самчука В.В.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 , в його інтересах захисника Демчишина Миколи Васильовича та захисника засудженої ОСОБА_1 ОСОБА_3 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області
від 20 грудня 2018 року і вирок Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1201824000000031 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово засудженого, останній раз вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2017 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК), до покарання у виді арешту на строк 4 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), неодноразово засудженої, останній раз вироком Апеляційного суду Херсонської області від 10 липня 2017 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 121, ст. 70, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 5 днів, звільненої 13 липня 2017 року у зв`язку
з відбуттям покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанційобставини
Вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня
2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, та призначено кожному покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
Вказаним вироком вирішено питання щодо речових доказів та витрат у провадженні.
Вироком Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначено кожному покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, крім житла.
За вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 19 лютого 2018 року близько 23:00 діючи з корисливих мотивів за попередньою змовою між собою, зайшли на територію господарства ОСОБА_4, розташованого на АДРЕСА_1, де з метою безперешкодного проникнення в житловий будинок постукали у вікно. Побачивши, що потерпілий ОСОБА_4 відреагував на стукіт, повідомили йому про бажання зайти до будинку, щоб попити води. Отримавши від того відмову, розбили скло в одному з вікон будинку та погрожуючи розбиттям скла у всіх інших вікнах, вимагали впустити їх середину. ОСОБА_4, сприймаючи погрози пошкодження майна як реальні, відкрив вхідні двері до будинку та передав ОСОБА_1 кружку з водою, виконавши їхні вимоги.
Надалі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, отримавши безперешкодний доступ у середину будинку, маючи на меті протиправне заволодіння майном ОСОБА_4, зайшли у приміщення. ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_4 руками в груди, внаслідок чого останній впав на підлогу спиною донизу. Після чого ОСОБА_2 завдав ОСОБА_4 ударів кулаками по обличчю, голові, у вухо, по різних частинах тіла, в тому числі правій гомілці ззовні, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.
Після цього ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1, піднявши ОСОБА_4 з підлоги, посадили його на ліжко в сусідній кімнаті та почали вимагати гроші. Отримавши відмову, ОСОБА_2 схопив зі столу кухонний ніж, приставив його до шиї потерпілого та повідомив, що відріже йому голову, якщо той не дасть грошей. У цей час ОСОБА_1, схопивши молоток, приклала його до верхньої частини голови ОСОБА_4 та продовжила погрожувати останньому заподіянням тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та здоров`я потерпілого, у виді нанесення удару молотком по голові, при цьому також вимагала гроші. Сприймаючи вказані погрози як реальні, побоюючись за своє життя і здоров`я, потерпілий ОСОБА_4 віддав їм 2 гривні, що були в його кишені. ОСОБА_2 забрав вказані гроші. Разом із ОСОБА_1 вирішили заволодіти іншими матеріальними цінностями потерпілого, які знайшли в помешканні, серед яких мобільний телефон "Нокіа 1200" вартістю 226,67 грн із стартовим пакетом "Київстар", радіоприймач "KIPO" KB-409AC вартістю 178,77 грн, електрочайник "A-PLUS" ek1952 білого кольору з підставкою вартістю 215,94 грн, металевий молоток вагою 600 г із дерев`яною рукояткою вартістю 50,67 грн, кухонний ніж "Tramontina" вартістю 35,70 грн.
Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за злочинні дії пригрозили ОСОБА_4 фізичною розправою в разі повідомлення про вчинення злочину правоохоронних органів та покинули місце події.
Унаслідок вчинених дій потерпілому ОСОБА_4 було завдано матеріальну шкоду
в розмірі 707,75 грн.
Вимоги й узагальнені доводи осіб, що подали касаційні скарги
Захисник Демчишин М.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 у касаційній скарзі ставить вимогу про скасування вироків Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2018 року і Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
В касаційній скарзі захисника Демчишина М.В. наведено доводи щодо незаконного складу суду, які захисник обґрунтовує тим, що суддя Зеленська В.І. 04 травня 2018 року не могла бути визначена членом колегії суддів, оскільки того дня перебувала у відпустці.
Також захисник зазначає про порушення права ОСОБА_2 на захист, що, на його думку, було допущено внаслідок затримання останнього, а також проведення огляду
в його помешканні та помешканні ОСОБА_1 без захисника. Захисник Демчишин М.В. вважає, що ці обставини мають наслідком недопустимість протоколу про затримання ОСОБА_2, а також протоколів оглядів домоволодінь та добровільно виданих предметів з додатком - диском CD-R із копією відеозапису від 20 лютого 2018 року,
а також похідного від них висновку експертизи від 28 березня 2018 року № 12.1-0247.18.
Крім того, захисник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій, незважаючи на усталену практику Верховного Суду, визнали допустимими доказами матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), які не були відкриті стороні захисту всупереч вимогам ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Також підставою недопустимості як доказу у кримінальному провадженні протоколу № 954 2/121/14-2018 про результати НСРД від 20 березня 2018 року з додатком - DVD-R диском № 852т захисник вважає порушення права ОСОБА_2 на захист, що на його думку полягає у нероз`яснені ОСОБА_2 права користуватися правовою допомогою під час проведення вказаної слідчої дії.
Вважає, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 291 КПК, а висунуте обвинувачення є неконкретним, що потягло за собою вихід суду за межі висунутого обвинувачення. Стверджує про неповноту судового розгляду та заперечує кваліфікацію дій засуджених за ч. 3 ст. 187 КК. Зазначає, що відомості про вчинення інкримінованого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 правопорушення було внесено до ЄРДР без передбачених на те підстав усупереч приписам ст. 214 КПК.
Захисник вважає, що суд порушив принцип змагальності сторін, оскільки, вбачаючи розбіжність між показаннями потерпілого, наданими на досудовому слідстві та в ході судового розгляду, задовольнив клопотання прокурора й оголосив зміст протоколів допиту потерпілого, здійснених в ході досудового розслідування.
Стверджує, що про такі порушення зазначав у апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції наведених доводів належним чином не перевірив.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвалені щодо нього вироки та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Підставою для скасування оскаржених судових рішень засуджений вважає істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Наводить доводи, аналогічні доводам його захисника Демчишина М.В.
Захисник Самчук В.В. у касаційній скарзі, поданій в інтересах засудженої ОСОБА_1, порушує питання про скасування вироку Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2018 року, вироку Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року та призначення нового розгляду в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Стверджує про постановлення вироку суду першої інстанції незаконним складом суду, оскільки суддя - учасник колегії Зеленська В.І. не могла брати участь у розподілі справи між суддями, адже перебувала у відпустці згідно з наказом від 13 квітня 2018 року №10/02-04.
Також у касаційній скарзі захисника Самчука В.В. наведено доводи щодо відсутності належних та допустимих доказів, які би свідчили про винуватість засудженої ОСОБА_1 у вчиненні розбою, поєднаного з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб. Вказує, що за наявності підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження не було закрито. Вважає безпідставними відмову суду у задоволенні клопотання про призначення потерпілому психолого-психіатричної експертизи, а також відхилення клопотання про виклик до апеляційного суду потерпілого ОСОБА_4 для додаткового допиту з метою з`ясування підстав для закриття кримінального провадження.